Найкраща подруга моя
Аліна Собакар
Ти зійшла до мене з небес ти наче зірка сяєш і знаєш мене мало було чудес але ти немов янгол мене оберігаєш ти мої крила ти мої думки ти хвиля моя з тобою я не боюся іти бо ти мене обіймаєш і знаєш дякую тобі за те кожну хвилину до мене ідеш і знову зову окриляєш і навіть я упаду ти мене підіймаєш дякую дорога шо для мене сяєш ти та яку я так люблю і ціную коли я думала ну що таке слова але сонечко моє ти ти словом окриляєш дякую за погляд за підтримку я цю мить оставляю собі і все замерає на хвилинку ти красуня моя люблю люблю тебе о я уявляю коло тебе я ти той проміжок самоти який міні потрібен я з тобою будь коли не боюся з тобою ні хвилинки 🥺😭
2024-06-07 13:44:02
2
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Lady K.I.M
Вау 😍 (P.S буду рада якщо прочитаєш мій новий вірш💕)
Відповісти
2024-06-12 07:45:22
1
Аліна Собакар
@Lady K.I.M обов'язково прочитаю ❤️💓 дякую за чудовий коментар 💗 буду рада якщо інші прочитаєш ❤️ дякую за підписку 😍😘
Відповісти
2024-06-13 12:32:31
1
Інші вірші поета
Коли я зникну на мить Пливу до тебе рідна.... Кохання як промінчик сонечка Ти мої крила
Інші поети
Фія
@sofiaaa_k
Princess Mwas
@princess_mwas
Схожі вірші
Всі
Unbreakable heart
B I
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
15852
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12674