Найкраща подруга моя
Ти зійшла до мене з небес ти наче зірка сяєш і знаєш мене мало було чудес але ти немов янгол мене оберігаєш ти мої крила ти мої думки ти хвиля моя з тобою я не боюся іти бо ти мене обіймаєш і знаєш дякую тобі за те кожну хвилину до мене ідеш і знову зову окриляєш і навіть я упаду ти мене підіймаєш дякую дорога шо для мене сяєш ти та яку я так люблю і ціную коли я думала ну що таке слова але сонечко моє ти ти словом окриляєш дякую за погляд за підтримку я цю мить оставляю собі і все замерає на хвилинку ти красуня моя люблю люблю тебе о я уявляю коло тебе я ти той проміжок самоти який міні потрібен я з тобою будь коли не боюся з тобою ні хвилинки 🥺😭
2024-06-07 13:44:02
2
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Lady K.I.M
Вау 😍 (P.S буду рада якщо прочитаєш мій новий вірш💕)
Відповісти
2024-06-12 07:45:22
1
Аліна Собакар
@Lady K.I.M обов'язково прочитаю ❤️💓 дякую за чудовий коментар 💗 буду рада якщо інші прочитаєш ❤️ дякую за підписку 😍😘
Відповісти
2024-06-13 12:32:31
1
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
3526
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5041