c o m p r i d a

Ally San

— ✫ — Minha vida é como uma casa comprida, Comprida devido ao seu extenso corredor Flanqueado de portas que me dão acesso Às diversas áreas que compõe o que sou, À diversos quartos onde neles estão Coisas e pessoas com as quais me deparo No decorrer do dia, nas variadas ocasiões. Enquanto alguns cômodos mantenho trancafiados Outros se auto-trancafiam de mim, E isso porque os prisioneiros que eles resguardam Não suportam o fato de ainda estarem ali, Envolvidos na minha vida, na minha casa comprida, Envolvidos naquilo que sou. Contudo, há um corredor secreto, situado no lado externo, Corredor este que constantemente aponta para o norte Lá há somente uma porta, somente um quarto E é nele onde aprisiono aquele que menciono ser Uma das maiores provas vivas do tamanho de minha sorte — ✫ —

2018-08-05 18:55:00

Інші вірші поета

a m n é s i a p â n t a n o f e n d a l i b é l u l a s

Інші поети

Женя Яльцина

@alleksandrijka

montelude

@montelude

Legean_34

@Legean_34

Схожі вірші

Всі

Пиріг із медом (UA)

Ай

Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.

3479

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12187