PRO
Alminton
@alminton_
Уникальность сияет в каждом из нас✨
Блог Все
Всем моим читателям!!!
Новости, Интересное, Разное
13
3
49
Начинающим писателям посвящается
Новости, Интересное, Разное
17
38
60
Мое творчество на данное время!
Новости, Интересное, Разное
9
37
Книги Все
Стихи Все
Минуле
Давай поринемо у мрії, і подивимось отуди. Там так сонце гріє, і повсюду співають пташки. Сидить маленький хлопчик, щось собі говорить. У нього смішненький чубчик, із піску щось оригінальне творить. А що бачиш ти, отам, зліва? Мабуть пасмурну погоду, і велику зливу? А я ось бачу перспективу, в очах жінки, біля вікна. Хоч вона і самотня, але в душі точно не сама. Її натхнення творити, затмарить усе. Не потрібно щось говорити, все це пусте... Інколи слова зайві, за них все скаже душа. Покаже глибинне сяйво, і напишеться все у віршах. Тепер давай поглянемо назад. "Навіщо?", – запитаєш ти мене. Я тобі просто хочу показати сад, звернути увагу, на основне. Там всі твої помилки, всі незгоди. Все те, що закарбував ти у пам'яті своїй. Там всі ці коротенькі епізоди, безліч поганих й хороших подій. Все це завжди буде с тобой, нагадуватиме тобі все те, щоб міг ти керувати судьбою, і допомагитиме в тому, що ти не робив ще... ©Alminton
6
0
17
Солодко
Чому так солодко мені, коли на тебе я дивлюсь? Тону в твоїх очах, кожного разу – гублюсь. Вони такі щирі, зелені, сповнені добра. І можна з точністю сказати, що це доля нас звела. Ти бачиш перший мій рум'янець, від нашої любові. І поцілуєш мене ніжно, обірвавши на півслові. Він такий солодкий, ласкавий, і водночас палкий. Раптом дивишся на мене, погляд вже п'янкий. Це все точно від любові, від хімії між нами. Ми с тобою зав'язались, білими нитками. Тепер візьмеш мене за руку, і підемо на наше озерце. Де ми с тобою один одному, вперше сказали слівце. Сяду я біля дерева, а ти біля мене. Чую своє сердце, б'ється, немов скажене. Я покладу свою руку, щоб почути твоє. І з трепетом відчую, що воно таке саме, як моє. ©Alminton
9
1
18
Життя продовжується
Не кажи мені неправди, такої солодкої, як мед. Не пробачу тобі ніколи зради, і обов'язково піду далі я, вперед. Ти будеш благати й молити, впустити до себе. Але мені залишилось тільки тебе спопелити, та от в душі шось шкребе... Не виходиш у мене з голови, я згадую всі ті чудові ночі. І ті холодні зливи, і ті солодкі очі. По щоках котяться сльози, тіло горить огнем. І коли на вулиці великі грози, ти знай, що ми для мене – падем. І швидко якось зраду ти забув, і нема мене у тебе в сердці. Похоронив ти нашу любов, з горем я, немов в зачиненій фортеці. Але в один прекрасний день, витираючи сльози, з душі впаде мій камінь, і зникнуть ті зловісні грози. Я підведусь, подивлюсь на себе. Побачу таку знайому усмішку... Раптом зненавиджу тебе, в голові все стане вперемішку! Як я могла так тужити? Життя ж своє повинна я цінити! Чому не змогла це легко пережити? Тому що в сердце ти запав... Але не буде більше горя, туги. Відтепер буду я радіти. Шанс собі я дам удруге. І в душі знову зацвітуть прекрасні квіти... ©Alminton
9
1
18