Гра

Alminton

Вітер. Море. Дивні хвилі. Човен колихає, ми пливемо вдаль. У нашій любові ми безсилі, чомусь турбує печаль... Ніч. Тиша. Лиш ми навкруги. Я дивлюсь на тебе щиро, а ти на мене – ні. За твою акторську гру, тобі потрібна медаль: кохав, та не дуже, завжди дивився удаль. Ти думав, що не зрозумію, що зможеш надурити. Але як я посмію, про це з тобою говорити? Ми грали с тобою у гру. І самі про це, мабуть не знали. Я любов свою заберу, і піду собі далі. Ранок. Шум. Причал. Більше я не хвилююсь, зникла моя печаль. В останній раз я зупинюсь, накину свою вуаль. І погляну тепер не на тебе, а вдаль, вдаль, вдаль... ©Alminton

2020-05-29 12:20:01

11

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Alminton

@Вікторія Тодавчич дуже дякую😊

Відповісти

2020-05-29 12:32:22

Подобається

Анастасія Олексенко

👍👍👍

Відповісти

2020-05-29 18:38:26

1

Alminton

@Анастасія Олексенко 😘

Відповісти

2020-05-29 18:38:39

Подобається

Схожі вірші

Всі

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

1075

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

1568