Встала не з тої ноги
Анастасія Корнецька
Ну не люблю я суботу! Не хочу робить роботу. Все нині валиться із рук. Мені потрібен рятувальний круг. Бісквіт не вийшов, крем рідкий. Чому цей день такий важкий? Зі мою щось сталося, але що не знаю... Щоб ви розуміли я нині малювала! Я мрію цілий день лежати, В телефоні повтикати, Щоб ніхто мене не рухав, І щоб спокій дали мухи.
2020-05-30 15:46:09
5
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Nadine Tikhonovitch
@Анастасія Корнецька Іноді потрібно сміятися навіть із себе)))
Відповісти
2020-06-01 20:42:08
2
Анастасія Корнецька
@Nadine Tikhonovitch самоіронія це завжди круто 😂
Відповісти
2020-06-01 20:45:38
2
Nadine Tikhonovitch
@Анастасія Корнецька Погоджуюсь)))
Відповісти
2020-06-01 20:46:24
2
Інші вірші поета
А що для тебе значить кохання? Акровірш Зоряне небо Щирець
Інші поети
TheCoalwalker
@TheCoalwalker
Mrs Monica L
@MrsMonica
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1262
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1741