Встала не з тої ноги
Анастасія Корнецька
Ну не люблю я суботу! Не хочу робить роботу. Все нині валиться із рук. Мені потрібен рятувальний круг. Бісквіт не вийшов, крем рідкий. Чому цей день такий важкий? Зі мою щось сталося, але що не знаю... Щоб ви розуміли я нині малювала! Я мрію цілий день лежати, В телефоні повтикати, Щоб ніхто мене не рухав, І щоб спокій дали мухи.
2020-05-30 15:46:09
5
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Nadine Tikhonovitch
@Анастасія Корнецька Іноді потрібно сміятися навіть із себе)))
Відповісти
2020-06-01 20:42:08
2
Анастасія Корнецька
@Nadine Tikhonovitch самоіронія це завжди круто 😂
Відповісти
2020-06-01 20:45:38
2
Nadine Tikhonovitch
@Анастасія Корнецька Погоджуюсь)))
Відповісти
2020-06-01 20:46:24
2
Інші вірші поета
Весела нічка Мій муд Щирець А що для тебе значить кохання?
Інші поети
Marco Lori
@Travique
Sumyat Swezin
@Sumyat_Swezin
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2469
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1618