Вірші
Навіяно тобою
Ти потираєш руки, дивишся у вічність,
тримаєш криво посмішку свою.
Ти крадькома перевіряєш дійсність,
а я для тебе осторонь стою?!
Оцінюєш броню мою на міцність?
Я лялька у руках твоїх?
Зворотньо проявляю гнучкість й хитрість,
але ж душа моя палає, як на гріх!
Ти можеш довго говорити різне,
що інша є, що я тобі свята.
А у мені завжди така образа брязне
і серце в грудях щиро калата.
За що життя таке складне й несправедливе?!
Солодощавих од рядки вже терном поросли.
Та все ж так хочу вірити у диво,
а це все очі твої милі, що мене так потрясли!
10
5
329
А щастя вже не за горами...
Втопаю в плині почуттів,
відважно я борюся з ними,
як тяжко вибратись з кутів,
живучи мріями простими.
Якби я крила мала волошкові,
такі як очі у кохання,
не пошкодувала б поту й крові,
пройшла б усі випробування.
Немає чарів, я крокую літом,
дощів похмурих запах відлетів,
душа палає, наче самоцвітом,
емоції виходять з берегів.
Ходжу, шукаю - не знаходжу,
де притулити душу в самоті,
хто віднайде мою пожежу,
вгамує сльози ті гіркі.
Десь там, на небі, все вже знають,
як кажуть: "Доля всіх людей зведе!"
Якщо ж з життя хтось з них зникає,
майбутнє десь вже близько йде!
6
0
303
Випробування
Життя насправді гарна штука
і знаю я вже певна річ,
якщо зсилає нам науку,
то піде потім нам навстріч.
Не посилає непосильну,
тяжку й пекельну ношу вам,
кує і робить душу сильну -
на зло всім першим ворогам.
Чи вдасться виплутатись гідно -
залежить вже від вас самих,
але не пройде все безслідно,
лунає гук наук німих.
І певна річ, я не остання,
хто істину просту кажу,
та головне - душі зростання,
не перейти людську межу!
9
1
372
Весняний дощ
Люблю весняний дощ –
кристально-чистий, прохолодний.
Летить із пухкотілих товщ
цей пан прозорий і всевладний.
Він проникає в землю спраглу,
напоює її життям,
пробуджує рослину задрімалу,
насичує весь світ чуттям!
Душа співає і лікує!
Крізь шум дощу пташки кричать,
вони смаки весни вже чують!
З дощем приходить благодать!
І вийду під проміння сонця,
вдихну повітря - райдуга в мені,
і широко відкрию я віконця –
віконця радості в моїй душі!
5
4
358
Море думок
Одного разу я не погляну на тебе,
Не посміхнуся на твій погляд,
Твоє смс не привабить мене,
Твій образ стане словом "спогад".
Думок немає - думок море,
Бути самою чи з тобою,
(В душі звичайно ж)*
А серце чисте чи ще хворе?
Доба летить вже за добою...
Ночами буду згадувать тебе,
А днями думки відганять,
В душі така печаль шкребе,
Минулі спогади манять.
І так хотілося собі сказать,
Щоб схаменулася скоріш,
І досить когось воспівать,
"Давай, кицюню, будь мудріш!"
6
11
300
Побудуй своє щастя
Ми бачили моменти щастя,
зустрінуть нас вони не раз!
Тендітно огорнуть зап'ястя,
обернуться в мільйони фраз...
З обіймами зустріну ніжність,
з любов'ю огорну руками.
Весна несе в життя нам свіжість -
зеленими лугами та квітками...
А кожен луг - душа людини,
а квітка - то її думки...
Життя подібне павутині,
в якій павук господарює залюбки.
І кожен побудує райський сад свій,
де щастя він зустріне сам.
Там буде завжди мир і лад в нім,
подякуй ти лиш небесам!
6
2
320
Ти, я і ціле місто...
Ту ніч запам'ятаю назавжди,
блукання душ дворами міста,
між нами прірва, ніякої вражди,
а дружба наша геть двоїста.
Ми йшли під ліхтарями неба,
а руки наші, ні, не дотикались,
і більше нам нікого вже не треба,
хоч стіни поміж нами не ламались.
Ти довго мені душу відкривав,
навіть дещо більше ніж потрібно,
ти струни мого серця розривав,
не знаю, чи було тобі всерівно...
Багато пам'ятаю з тої ночі -
ті посмішки, ті жарти, ті слова;
і фраза, що ти мовив очі-в-очі,
вона мене до думки довела...
- Стривай, ти їдеш завтра?- Так...
- Залишся ще на день, будь ласка!
Слова летіли, мов літак...
Здалося, що навколо казка...
Поїхала і душу твою сколихнула,
але чекай мене не раз,
на тому ж місці, де ніч огорнула
й подарувала нам мільйони фраз!
4
0
302
Актуальність
Лютує серце моє дуже,
чому усім чи не байдуже,
які захоплення і мрії
мій мозок й душу полонили?
Дрібничку в оці вони бачать,
помилку скупу не пробачать
і будуть довго вам товкти,
поки не зможуть допекти!
Вже досить вам, таким потрібним,
із ядом, злобою й подібним -
пекти людей, як не питають,
бо їхні думки вигорають!
Як знаєте таку людину,
тікайте швидко й без упину!
Якою не була б вам звична,
оговтайтесь, вона ж токсична!
Ви коло друзів обирайте,
знайомим в душі зазирайте,
та головне, з собой боріться
і в токсика не оберніться!
5
5
300
Самотність
Чомусь так холодно мені,
без ласки, сміху, почуттів.
Слова здавалися б марні -
у сірості всіх кольорів.
Чомусь самотньо повсякчас,
усі ідуть повз мене...
Але постійно бачу нас -
в тім натовпі шаленім.
Чомусь в середині я згасла,
чи то вже вогник догорів...
В душі така туга нависла,
не вистачить мільйон рядків.
Можливо, дещо я плаксива,
та це емоцій океан.
В житті чекає перспектива
чи геть оманливий туман?
Не почуття керують мною,
а муза вільна, польва.
Я вже схопилася рукою
й пішли папером вже слова...
2
1
306
Про дружбу
Вона - моя найкраща подруга.
Дехто спитає: "Хто вона?"
І не повстане жодна напруга,
Навіть не треба імена.
Її погляди віддзеркалюють мої,
Кожен день ми підтримуєм зв'язок.
А чи всякий може зрозуміти думки твої?
Наша дружба - кожному зразок!
Може скаже хтось: "Це не на довго!"
Скількох людей вже доля розвела.
Але не зустрічала ще когось такого ж рідного,
Як вона...
Ніскільки не сумніваюсь у нашій дружбі,
Абизким спілкуватися не буду я.
Бо кожен друг нам пізнається в службі,
І їхня доля нам вже як своя!
https://www.surgebook.com/ruslana_kolesnyk
Руся, вітаю з 20-м днем народження! Бажаю міцного здоров'я, удачі та жіночого щастя!!! Цей вірш я присвячувала саме тобі, ти це знаєш, хочу, щоб він залишився тут!
5
1
278
Вільна правда
«В своїй хаті своя й правда, І сила, і воля». Т. Шевченко
Шаную дуже я Шевченка,
Які чуткі його думки!
І так звучать вони славетно,
Біжать, як горами струмки.
Він силу й волю прославляє,
Народ звичайний – народ свій!
Кайдани зняти заставляє,
Не жити в «волі» мовчазній.
Хто скаже, воля в нас наявна?
В країні нашій – гарній, польовій.
Та де ж в цій хаті своя сила й правда,
Коли будь–хто закон тут править свій?
Закон диктують нам із – за кордону,
З усіх усюдів, із «верхів».
Ніхто ж не хоче слідувать закону,
З простих людей вже роблять лопухів!
Пора господарем у хаті бути,
Боротися за спокій свій.
Про честь і славу не забути,
Що здобували наші прадіди.
Навести чистоту в країні,
Ми зможем тільки всі разом.
Щоб не сидіти потім на руїні,
І не патякать язиком!
І заклик щиро пролунає:
«Ви бережіть права свої,
Простого люду одурити вже не дайте,
І гордо йдіть ви по житті!»
Перемогла у мовно-літературному конкурсі учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка у 2020/2021 навчальному році.
7
0
343
Curas margarita somnia
А кажуть, мріяти потрібно,
про все буквально, без обмежень.
І хоч не збудеться - всерівно!
Вже досить хибних застережень.
В думках і радість ми пройшли,
і геть сумні моменти смутку.
Та все ж з тобою ми знайшли,
той ключик нашого рятунку.
Коли б сказав мені "люблю",
я теж не стала би мовчати.
Ніколи вже не погублю,
момент, що дав нам все почати.
Ці мрії линуть без упину,
летять беспечно над зірками.
І перетворюються в піну,
десь в океані над хвильками.
Ви мрійте люди, я вас прошу!
Це гарне почуття людини.
Це ж не важку тягнути ношу -
плекати мрій свою перлину!
8
3
318
Любов у повітрі
Дівоче серце вже палке,
дівоче серце закохалось.
Це почуття геть не гливке,
в душі ж якась біда закралась.
І як не взятись цій біді,
таке життя у нас зрадливе...
Хай кожен відповість собі,
чи досі вірить він у диво?
Та дівчина переживе,
вона сама все переборить.
У серці рана заживе
та світло сонячне озорить.
І почуття надійні й світлі
її надовго не покинуть.
Та хай любов палка в повітрі
не тільки дівчину поглине.
Я всім любові побажаю,
любові вірної й міцної!
Хай кожен з вас у ній кружляє
й не бачить долі вже смутної!
3
1
274
Люди між людьми
Якби могли ми забувати,
те зло, що роблять люди на землі,
було б нам легше в світі крокувати,
не натирали б голі мозолі.
А зараз, як подивишся на долі,
не хочеш в світі цім бувать.
Всі змучені, бліді та кволі,
гидуєш вже таких потурбувать.
Вони ж турбують - безсоромні,
їм байдуже на почуття твої,
дають поради карколомні,
одна хоч гідна?! Жодної!
Агов же, годі, схаменіться,
не треба бути зомбі між людьми,
просто спиніться й оберніться -
побачите й чужі труди.
Подобається? Ні? Аякже!
А ви ж такі самі були!
Світ побудуйте вже інакше
і просто будьте люди між людьми!
4
4
383
Відвертості
О, ні! Я зовсім не свята,
Такого я й не говорила.
Яким би не було моє життя -
Та все ж готова я розкрить вітрила.
Я буду впевнено ходить по морю,
Мій корабель міцний, зовсім не хиткий.
З ним я впевнено все зло поборю,
Яким би вже не було вертке.
Добро моє уже не за горами,
А разом з ним кохання й радість.
Вони ідуть там десь дворами,
Аби лише не тягли в старість.
Так, я зовсім не свята,
Можливо груба деколи, відверта,
Але ж і чесна, досить молода,
А значить все іще попереду.
8
2
321
Про українську мову
На землі є безліч мов -
маса вже про них розмов.
Та про нашу - українську,
мову наших прабатьків -
не сирітську і не хлопську,
а майбутніх поколінь -
варто нам не забувати,
чистоту оберігати!
Бо вона є барвінкова,
солов'їна, калинова,
милозвучна і дзвінка,
пречудова, золота,
і прекрасна, гарна, ніжна,
запашна, гнучка, розкішна,
мелодійна, кольорова,
материнська, колискова,
багата, рідна і свята,
навіть досить молода.
Українську треба вчити,
на весь світ її зростити.
І назавжди пам'ятати -
рідне треба шанувати!
6
1
482
Наболівші моменти
Це могли бути чудові моменти,
їх прикрашати МИ могли б,
але відкиньмо сентименти,
як бачиш - МИ не потягли!
Не варто скидувать на долю -
ця владна жінка ні при чом,
тим паче ТИ не руш слова про волю -
Божу! ТИ покладайся лиш на себе в цьом!
Я дякую обставинам, що МИ знайомі -
це не просто слова.
Все дуже наглядно, як в аксіомі,
хоч від цих роздумів болить голова...
ВСІ МИ щасливі будемо колись,
хоча нащо "колись", коли є зараз?!
І може слова ці комусь примітивними здались,
та це нічого, бо я звичайний віршомаз...
4
2
355
Подивися на мене...
Мій світ перевертається од нього -
чаруюче-небесно-ніжного, палкого.
Пронизливо-пекучого, ясного,
любовно-літнього, тривкого.
Кохаю я його не менш за тебе,
нехай не буде це для тебе таємниця.
Віддам я лиш тобі усю себе,
мені це уві сні повсякчас сниться.
Він-таємничий погляд твій,
не руш же світ мій лютий.
Пора кінчати наш чудний двобій,
але такий здійнятий, незабутий...
3
2
407
Мій світ уяви
Коли шукаю я натхнення -
таке масштабне, сильне і палке,
то проводжаю сновидення
і бачу я вже ледь тривке
- моє спасення...
П'янке, відкрите, всеосяжне -
не будь до мене легковажне
- моє натхнення...
Довгоочікувано-ніжне,
велике, чисте і розкішне
- ти сьогодення...
3
2
380
Вечірні пісні соловейка
У вишневому садку,
Де щебетав соловейко,
Я сиділа у вінку,
Наче веселенька.
Думала, гадала,
Де же мій миленький...
Сонце сіло за гайок,
Стало геть сумненько...
Вийшли пари враз гулять,
Як сонечко сіло.
Чи гукне милий кружлять,
У таночку вміло?
Ось і милий тут іде,
В садочок тихенько.
Соловейко аж гуде,
Співає гарненько.
6
2
381
