Навіяно тобою
Ти потираєш руки, дивишся у вічність, тримаєш криво посмішку свою. Ти крадькома перевіряєш дійсність, а я для тебе осторонь стою?! Оцінюєш броню мою на міцність? Я лялька у руках твоїх? Зворотньо проявляю гнучкість й хитрість, але ж душа моя палає, як на гріх! Ти можеш довго говорити різне, що інша є, що я тобі свята. А у мені завжди така образа брязне і серце в грудях щиро калата. За що життя таке складне й несправедливе?! Солодощавих од рядки вже терном поросли. Та все ж так хочу вірити у диво, а це все очі твої милі, що мене так потрясли!
2021-06-23 13:37:05
10
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Анастасія Заматевська
дуже неочікувано це чути насправді, дуже дякую за Ваш відгук😊 напевно, саме до цього мені і потрібно йти)
Відповісти
2021-06-23 19:01:04
Подобається
➒ ➊ ➊
Дуже-дуже гарно лягли слова. Довершена, закінчена думка. 10/10
Відповісти
2021-06-24 12:41:29
1
Анастасія Заматевська
@➒ ➊ ➊ приємно чути, дякую.
Відповісти
2021-06-24 12:42:44
Подобається
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
2575
Неловкость в улыбке рассвета
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
3614