...
Шукаю вихід у безвиході, коли вхідні на "тихо" і Вихідні проводиш ти худі. Коли однакові на лихо дні, Коли ти в худі, а на ній лиш бігуді. Коли усі нудні, гості стервозні, І відчуття пізньої осені, Кричати може досить - ні, Він не запросить, та я навіть не зібрався взути кроси, ні. В думках знов розбаланс з химерних поз скинув баласт. В потертих, у верхньому залазь мене не парить це якраз, Мене не вдарить цей нюанс, що я неправий. Своєю правдою дубась - мені це мозок вже не вправить. Наносив травми мені твій нрав правильний Час крали правила, я клав на них Страждав від справ праведних, став праведним? Бабла не заробляв тим що писав їм мемуари з рим. Та чорт із ним, з цим нічого вже не зроблю. Цим паром з вуст лиш з рота дим, виходить себе гроблю. Сам себе топлю? Що за садомазо? Я випив Cold Flu - не мої соплі вже розмазуй. Збився відразу, в лати влазив, втрати враз злив. Вже не добрати фрази без образи. В мене відраза бути безвідказним, З цим не воскресну до небес, здохну як пес від сказу Я весь від спазму постать власну корчив Бо не повірив в казку - значить кризис творчий. Сам собі вирив пастку - так це ризик хоч вий, Приміряв маску тому обличчя вираз вовчий...
2021-05-26 07:08:45
0
0
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1718
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3596