...
Шукаю вихід у безвиході, коли вхідні на "тихо" і Вихідні проводиш ти худі. Коли однакові на лихо дні, Коли ти в худі, а на ній лиш бігуді. Коли усі нудні, гості стервозні, І відчуття пізньої осені, Кричати може досить - ні, Він не запросить, та я навіть не зібрався взути кроси, ні. В думках знов розбаланс з химерних поз скинув баласт. В потертих, у верхньому залазь мене не парить це якраз, Мене не вдарить цей нюанс, що я неправий. Своєю правдою дубась - мені це мозок вже не вправить. Наносив травми мені твій нрав правильний Час крали правила, я клав на них Страждав від справ праведних, став праведним? Бабла не заробляв тим що писав їм мемуари з рим. Та чорт із ним, з цим нічого вже не зроблю. Цим паром з вуст лиш з рота дим, виходить себе гроблю. Сам себе топлю? Що за садомазо? Я випив Cold Flu - не мої соплі вже розмазуй. Збився відразу, в лати влазив, втрати враз злив. Вже не добрати фрази без образи. В мене відраза бути безвідказним, З цим не воскресну до небес, здохну як пес від сказу Я весь від спазму постать власну корчив Бо не повірив в казку - значить кризис творчий. Сам собі вирив пастку - так це ризик хоч вий, Приміряв маску тому обличчя вираз вовчий...
2021-05-26 07:08:45
0
0
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
6374
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4329