...

Andrii Grek

Глибина думок глибше заглиблена Зжимає мозок у комок і голови нема Тема невидима не значить неіснююча Свідомість мені віддана, але вгамуючи Усі конфлікти й сварки, наводжу справки Чим день тим вищі ставки у відповідь три крапки Я вкрав три факти, перший - час, що чинить інфаркти Другий - поправки, що створюють у кармі нефарти Варто зазначити, відкинувши мандраж Третій факт кожен день бачите - це вибір ваш Він як міраж, бо пожалкуєш двічі Коли при зустрічі із відчаю у вічі кожен лічить Правда калічить, кривить обличча Ти думаєш про вічність і коли це все закінчиться Правда - моя провидиця, видно до всіх прийде ця Мить, коли до Отця звернутись прийдеться А поки що все просто як в школі А Б Це Я палю свічі з воску вибираючи те або це На суд ми підем з повним ростом, але з яким лицем, І кожен день лиш новий поступ з'їдає нас живцем...

2021-05-24 08:18:13

1

0

Схожі вірші

Всі

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

42

15

1392

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11411