...

Andrii Grek

(18+)
І далі все тримається на чесному слові І утече знову злодій, хоч причетний до змови злої. І щоб я не коїв моє плече тягне вдвоє ніж твоє Хоч час тече ми в застої і хочем ще хоч не встоїм А в застольї віддам честь тим хто нас доїть Бо він десь на престолі а ми в атстої атстої Так напостой тягнем по сто і Зранку виєм-стогнем бо стали з ноги не з тої Це не 'княгинен' нас споює, ніхто не винен з героїв Від половини вини не загинуть ті двоє Я знов заглиблююсь в спорі, чи доснаги вам лавсторі Що гине і вскорі відправить всіх в крематорій Цих алегорій мільйони, сотні риприз Сьогодні у безсонні з ними в унісоні завис Змінюю справ значення - міняється суть Тепер я клав на наше блядь побачення - вони вже ссуть Чи донесуть оті слова до твого мозку хоча б лоскіт Коли не просто в доску а у доску рівну й плоску Я свою плоть-стру, щоб ти відчув тепло-струн Як запекло-спру все на електро-струм І ту іскру я пронесу як пулю у віску Із всіх паскуд зніму луску як єнот-полоскун Може фрістайлу по разку я бачу ігру скул Для мене це є справжній андерграунд і олдскул.

2021-07-27 19:37:35

1

0

Схожі вірші

Всі

Я отпущу с временем дальше ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...

44

9

3825

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12445