Не на стільки але все ж таки
І навіть в свому віці я не в своїй тарілці Ні швидка ні поліція не змінить те що на вилці Я влив в ці лиця традиції та вони або вицвіли або в них внизують спиці І деколи сниться що рима ливнем лиється Як колісниця несеться а де та границя Це наче гра в принца без принцеси і замка Лиш два замка один з них я а інший світ і лавка Як клав на ті всі типічні клани як калька Я плавно плавав та як на берег ступлю знов скалка Життя як гра в салки як саги з русалками Засцав іди в садік назад почни змалку Бо я так палко віддався вибраному Всі риються в брудній білизні та я у випраному Говорить що пливе та не пливе а тоне А мене пре не за лаве ну а тому no comments І вже томить цих форумів тони І входити налом а так ніхто не повідомить Він очі мозолить думає що словом солить А сам онлайн як олень приколи про себе соло Да пацани це кльово говорить знову й знову Під лівим ніком неодноразово так типово Хейтер чи ловер кок чи повар замовк чи говір В гонор чи в сором знов цей ляп черговий В мене основа назовні зміст слова в підтекст Ці ідеали не модні та головне процес Напередодні заперло сьогодні драйв зчез Насправді вже сотні віршів - це прогрес.
2021-10-29 18:33:40
1
0
Інші поети
Тимка
@pro_risovanie_s_timkoy
Sp Sp
@sp123
Zay
@Zay_306
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2370
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12801