Home?
anleah
Ці срані стіни знову вводять мене в оману, Ніби «я там, де і повинна бути». А на фоні такий знайомий вже відчай безперестану, Ні, я тут тону і тонути буду. Ці двері нагадують мені про дитинство, Як лише вони відділяли мене від злої ганебності. Цей дім — тіла мого і душі вбивство. Цей дім — сховище зневірених месників. Мене долають тут свого минулого привиди, Куди б я не йшла і не бігла — всюди кути. На тих самих стінах знову спогади видимі, Я хочу додому, але й гадки не маю куди.
2023-01-14 16:37:50
3
0
Інші вірші поета
Щось більше, ніж "дякую" Останнє прохання Реквієм. Homo (et) diabolus
Інші поети
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16060
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11674