Несправедливість.
Мене ти питав, що саме є страх: Агонія відчаю чи майбутній кінець? Чи то сльози втрати на власних губах, Хоч і думалось, що свого життя ти борець. Тобі не втекти, хоч як не старайся, Це минулого твого несправедлива мораль. Сядь, дорогий, перед Богом покайся, Аби припинити дитини печаль. Чи чуєш, що тобі нашіптують стіни? Настала твоя черга молити й страждати. Як дитину в минулому не боялись кривити, Так і зараз не схочуть тебе рятувати.
2023-01-14 16:34:23
3
0
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2479
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4856