Homo (et) diabolus
А листя з дерев так швидко опало.
«— Це надто красиво» почулось мені.
Так дивно, що у цьому я лише одне впізнала:
Багряну погань, що з'явилась у плоті.
І ніби ґрунт від крові вже давно сухий,
І ніби небо чисте про добро розповідало,
Але десь там — в тіні забутих і нічних садиб,
Сліпі чорти несамовито лепетали.
І смішно мені з вас, сполоханих чортами,
Ви ніби бачите їх вперше за життя.
Навіть і не знаючи — на них ви лицезрієте роками,
Бо чорт - і є людина, що з вогняного всесвіту втекла.
Лерева нагі. Давно вже не осінь.
І ви — незрячі — знову зустрілись.
Чи вам не смішно, що ми пекла боїмося?
Адже «пекло вже порожнє. всі демони сюди злетілись».
2023-01-14 16:39:46
3
0