Homo (et) diabolus
А листя з дерев так швидко опало. «— Це надто красиво» почулось мені. Так дивно, що у цьому я лише одне впізнала: Багряну погань, що з'явилась у плоті. І ніби ґрунт від крові вже давно сухий, І ніби небо чисте про добро розповідало, Але десь там — в тіні забутих і нічних садиб, Сліпі чорти несамовито лепетали. І смішно мені з вас, сполоханих чортами, Ви ніби бачите їх вперше за життя. Навіть і не знаючи — на них ви лицезрієте роками, Бо чорт - і є людина, що з вогняного всесвіту втекла. Лерева нагі. Давно вже не осінь. І ви — незрячі — знову зустрілись. Чи вам не смішно, що ми пекла боїмося? Адже «пекло вже порожнє. всі демони сюди злетілись».
2023-01-14 16:39:46
3
0
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1784
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3996