Буденність
Anataya Vella
Буденність - це вона вселяє в мене сум, Катує день за днем сміливі поривання... Щодня я чую цей облудний глум: Відлунюють пороки, мов гадюк сичання. Марную час я між нечистих масок. Чи за личинами ховаються дива? Боюсь, що загублю себе в одній з цих пасток... Тримаюсь ледве вже, однак іще жива... Моя душа пригнічена в неволі! Бо там нахабність - це те саме, що й мораль, Бо там невігластво - то нагорода долі, Бо доброта там викликає жаль... Чому я мушу гнити разом з вами? Ви до землі "ростете" з кожним днем. Я ж пориваюсь у високі брами, Я прагну бруд мерзенний обпекти вогнем! Своє життя не дам я на поталу: Звільнюсь від гніту ваших темних сил! Для когось стану пеклом, а для когось - раєм, Бо налаштую твердо хід своїх вітрил!
2024-05-15 21:00:34
1
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Anataya Vella
Чому питаєте?)
Відповісти
2024-05-17 11:13:20
1
Інші вірші поета
І був юнак. І я була нівроку Летіла чайка... Останній день весни Хіба можливо повторить..?
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
2808
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4739