Буденність

Anataya Vella

Буденність - це вона вселяє в мене сум, Катує день за днем сміливі поривання... Щодня я чую цей облудний глум: Відлунюють пороки, мов гадюк сичання. Марную час я між нечистих масок. Чи за личинами ховаються дива? Боюсь, що загублю себе в одній з цих пасток... Тримаюсь ледве вже, однак іще жива... Моя душа пригнічена в неволі! Бо там нахабність - це те саме, що й мораль, Бо там невігластво - то нагорода долі, Бо доброта там викликає жаль... Чому я мушу гнити разом з вами? Ви до землі "ростете" з кожним днем. Я ж пориваюсь у високі брами, Я прагну бруд мерзенний обпекти вогнем! Своє життя не дам я на поталу: Звільнюсь від гніту ваших темних сил! Для когось стану пеклом, а для когось - раєм, Бо налаштую твердо хід своїх вітрил!

2024-05-15 21:00:34

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Anataya Vella

Чому питаєте?)

Відповісти

2024-05-17 11:13:20

Інші вірші поета

І був юнак. І я була нівроку Останній день весни Хіба можливо повторить..? Кохання є

Інші поети

cha'

@ivresse

Asker Nerys

@Asker_Nerys

Keyci

@Keyci0987

Схожі вірші

Всі

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

1047

Я отпущу с временем дальше ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...

2621