Буденність
Anataya Vella
Буденність - це вона вселяє в мене сум, Катує день за днем сміливі поривання... Щодня я чую цей облудний глум: Відлунюють пороки, мов гадюк сичання. Марную час я між нечистих масок. Чи за личинами ховаються дива? Боюсь, що загублю себе в одній з цих пасток... Тримаюсь ледве вже, однак іще жива... Моя душа пригнічена в неволі! Бо там нахабність - це те саме, що й мораль, Бо там невігластво - то нагорода долі, Бо доброта там викликає жаль... Чому я мушу гнити разом з вами? Ви до землі "ростете" з кожним днем. Я ж пориваюсь у високі брами, Я прагну бруд мерзенний обпекти вогнем! Своє життя не дам я на поталу: Звільнюсь від гніту ваших темних сил! Для когось стану пеклом, а для когось - раєм, Бо налаштую твердо хід своїх вітрил!
2024-05-15 21:00:34
1
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Anataya Vella
Чому питаєте?)
Відповісти
2024-05-17 11:13:20
1
Інші вірші поета
Хіба можливо повторить..? Кохання є Провина Останній день весни
Інші поети
Airad
@dassha
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2223
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1909