На нас розгнівані боги...

Богдан Аркуша

На нас розгнівані боги, Ми зле вчинили, За те, що рáзом не були, Коли разóм хотіли. На нас розгнівані боги, чекай тепер розплати, Їм байдуже чи любим Ми, Хоч й самі кохали. На нас розгнівані боги, нашлють гнівне прокляття, Із раю виженуть вони, Як Єву і Адама. На нас розгнівані боги Усього світу, Боги обітованої землі... Кохати треба вміти.

2019-03-22 17:33:49

Інші вірші поета

. . . Я знов заснув... Життя у дорозі Їй

Інші поети

Анастейша

@Anasteysha15_3

Amareto

@Amareto

Taeter Pompi

@TaeterSmile

Схожі вірші

Всі

" Вздох неба "

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶

3322

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

5272