На нас розгнівані боги...
Богдан Аркуша
На нас розгнівані боги, Ми зле вчинили, За те, що рáзом не були, Коли разóм хотіли. На нас розгнівані боги, чекай тепер розплати, Їм байдуже чи любим Ми, Хоч й самі кохали. На нас розгнівані боги, нашлють гнівне прокляття, Із раю виженуть вони, Як Єву і Адама. На нас розгнівані боги Усього світу, Боги обітованої землі... Кохати треба вміти.
2019-03-22 17:33:49
2
0
Інші вірші поета
Нащо ці пекельні муки? Любов любові може буть сильніша... І любов моя — прокляття... Пігмаліон
Інші поети
BON BON
@bon_bon_c0xu
Maria
@mariya_zholkevska
Схожі вірші
Всі
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1769
Твої долоні
Ай
Одного разу, я опинюся в твоему полоні, де назавжди сплетуться наші долоні, де у солодкому танці зійдуться дві долі, чиї серця закохаются з власної волі. Бо справжня любов – вона у свободі, вибір за вами: ви палкі чи холодні? А я немов танцую з тобою на льоді і з власноі волі віддаюся у твої долоні.
74
1
4019