Життя у дорозі

Богдан Аркуша

Світло ліхтарів На темному шосе, Їду я вночі, Знаю, ТИ десь є. Руки на кермі, Очі на дорозі, Скільки мені ще? Я більше не в змозі. Але тисну на газ Що є духу, Де б не була – Знайду я! Проїхав укотре на червоне світло. Позаду гори, Попереду літо. По радіо грає Наша улюблена пісня. Знаю, ТИ десь є, Почуй, обізвися. І знову порушив, На повну я мчуся, Але мене не спиняють, Бо не їду, лечу я. У дорозі я вже так довго, Із нею зріднився І тішу надіями, що скоро, за рогом, За час той багато змінилось. Не ті ліхтарі, Не та вже дорога, я знов на горі І ніч здалася коротка.

2019-03-15 18:05:19

Інші вірші поета

Пігмаліон Що ж написати? Колискова На нас розгнівані боги...

Інші поети

Олег Шемчук (ОЛШ)

@Olsh

Anntuanetta

@Anntuanetta

Rodrigo Crespo

@rodrigo_crespo

Схожі вірші

Всі

Why?

Лунная Лапа

I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?

8929

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11943