королева мечей..?

кохана Валері

кубик льоду ховається в чашці з гарячим чаєм, пити холодне чудово коли тепло помирає. новий смак зароджується з кожним ковтком смачного напою, ховаючись в дзеркалі з сяючою красою в рожевому світлі, де її сяючі нефритові очі закохано дивляться на себе протягом цілої ночі. вона посміхається, торкаючись рукою плечей, що ж тобі розповість ця королева мечей? -карти кажуть, ви будете разом через півроку! почула вона колись у дивних "гадалок" з тіктоку. щоправда, вона не вірить у магію, це все просто казки. що ж, варто написати про це нові листи щоправда, тепер без адресата, напевно чи можливо, дистанція це.. даремно?

2024-01-07 22:15:10

Інші вірші поета

коханці..? побачення в Монреалі..? після перемоги..? ким я є для тебе..?

Інші поети

Nailya Valiyeva

@valiyeva_nailya

Ethanio Oberon

@ethanio_oberon

PinkLilyBlossom

@PinkLilyBlossom

Схожі вірші

Всі

Моє диво

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno

2157

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

1473