королева мечей..?
кохана Валері
кубик льоду ховається в чашці з гарячим чаєм, пити холодне чудово коли тепло помирає. новий смак зароджується з кожним ковтком смачного напою, ховаючись в дзеркалі з сяючою красою в рожевому світлі, де її сяючі нефритові очі закохано дивляться на себе протягом цілої ночі. вона посміхається, торкаючись рукою плечей, що ж тобі розповість ця королева мечей? -карти кажуть, ви будете разом через півроку! почула вона колись у дивних "гадалок" з тіктоку. щоправда, вона не вірить у магію, це все просто казки. що ж, варто написати про це нові листи щоправда, тепер без адресата, напевно чи можливо, дистанція це.. даремно?
2024-01-07 22:15:10
0
0
Інші вірші поета
останній крик подряпини.. любов в підмогиллі позаду..?
Інші поети
Леся
@lesia62
ريي ")
@Ree_e4
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12014
12
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
9520