подряпини..
(18+)
її подряпини на моєму тілі і я вже не можу триматись, вона неймовірна, лише їй я дозволяю зі мною так гратись... пришвидшене дихання і нам вже спекотно, її руки мов пензлик, моє тіло — це полотно, вона щось задумала, і... мені вже нервово, але як же чекав я цього моменту невтомно. її губи кружляють по моїй шиї, я відчуваю укус, адже мої стони надто тихі. мурахи по шкірі, я вже на межі, це так дивно, ці відчуття для мене чужі. ваші солодкі вуста сплелися з моїми в шаленому ритмі, якби це було в книзі, здавалося б, наче ми з вами хижі а насправді, просто почуття наші занадто живі...
2024-01-07 20:58:37
0
0
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1526
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1034