відраза.

кохана Валері

думаю, твої вуста мають смак диму та лимонної кислоти, це так дивно, адже серед розбитого світу залишилися лише я і ти... знову вимкнули світло, ми тепер без зв'язку але знаєш, кохана, я вже закохуюсь в цю пору... на вулиці хмарно, вітер дме прямо в душу, щоб побачити твій силует, я навіть очі примружу... цікаво, а що зробиш для мене ти? наскільки далеко зможеш зайти? зачекай, а тобі це потрібно? думаю, тобі давно вже все рівно. цікаво, потрібно ще місяць, два, чи може вже й більше? не думаю, що після всього стане все як раніше... твій холод зігрівав лише мою образу, думаю, ще декілька таких днів, і я вже відчую відразу. я втомився чекати, хіба так важко для мене час відшукати? в тебе є цілий тиждень, спробуй хоч цього разу все врятувати.

2024-01-07 21:09:37

Інші вірші поета

ліки від панічних атак підказка ховається на початку не будь мовчазною.. ліки від самоти..?

Інші поети

Яна Грузицька

@yana_gruzitska

Lovely Heart

@LovelyHeartForever21

Ethanio Oberon

@ethanio_oberon

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

16388

Закат декабря

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...

2222