відраза.

кохана Валері

думаю, твої вуста мають смак диму та лимонної кислоти, це так дивно, адже серед розбитого світу залишилися лише я і ти... знову вимкнули світло, ми тепер без зв'язку але знаєш, кохана, я вже закохуюсь в цю пору... на вулиці хмарно, вітер дме прямо в душу, щоб побачити твій силует, я навіть очі примружу... цікаво, а що зробиш для мене ти? наскільки далеко зможеш зайти? зачекай, а тобі це потрібно? думаю, тобі давно вже все рівно. цікаво, потрібно ще місяць, два, чи може вже й більше? не думаю, що після всього стане все як раніше... твій холод зігрівав лише мою образу, думаю, ще декілька таких днів, і я вже відчую відразу. я втомився чекати, хіба так важко для мене час відшукати? в тебе є цілий тиждень, спробуй хоч цього разу все врятувати.

2024-01-07 21:09:37

Інші вірші поета

крихітка..? вічне кохання..? число сім.. температура й вино..

Інші поети

Ната

@MataMark

HIRONDELLE .

@ptite_hirondelle

Purvi Balani

@prv07

Схожі вірші

Всі

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

1938

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

2276