Про книгу
Відголоски
Усюди бруд і я не про погоду
Вершина
Колискова
Моє море зовсім не в морі
З очей всіх суддів дивляться кати
Душа
Я загоїлась, як та рана
Зіронька
Моя сім'я - моя фортеця
Старість
Я залишу тебе уві сні
Час
Я життя розпишу кольорами
Падишах
Смакота
Між нами
Завжди бути поруч
Ти знаєш, Бог, я все тобі простила
Колись я казала
Новий рік
Найвеличніше кохання
Відлітай
Бути поруч
Крок за кроком
Злітай
Мамо
Надихаюсь Вами
Нескінченність запитань
Щоденник батька
Я життя розпишу кольорами
Ангел
Віднеси мене
Я боюся тебе, як вогню
Холод - тільки привід для кохання
Людська лють
Якби можливо було душі малювати
Намисто
У країни душа палає
Чому, коли ти йдеш, я плачу?
Коли забудеш мене ти
Проклятая
Україно моя
Уламки
Стільки ще буде болю
Мої вірші всюди тебе знайдуть
Заради Вас я знов тупила
Загублене
Я знов вдаряюсь об людей
Крижана королева
Я б сьогодні могла померти
Мажори
Наказ донечці
Слава нашим пацанам
За кожну душу
Хай буде світ
Замок із піску
Пташка
Твоє волосся пахне осінню
Вільна Україна
Світ без тебе - могила
Щоденник батька
У старому письмовому столi
Я знайшла щоденник твiй.
Не побачить нiколи волi
Останнiй шлях твiй.
Минуло вже 9 рокiв,
Як ми залишились без тебе…
Твiй вiчний сон - твiй вiчний трон.
Все вже не так,
На цей раз не буде строкiв.

Вже нiколи не буде тебе,
Це – мiй рок, моя доля,
Але я вибачаю тебе,
Що ти майже не був зi мною.
Вже печаль моя згодом стине,
Тебе бачу лише у вi снi.
Залишив менi ти єдине –
Старий щоденник свiй…

Всi цi роки своїм теплом
Мене зiгрiвала мати,
А в серцi з розбитим склом
Не припиняла я сумувати.
Кожен рядочок твого письма
Навiює журбу…
Життя твоє тепер туман,
А я… А я ще йду… За тебе йду…

Вже нiколи не буде тебе,
Це – мiй рок, моя доля,
Але я вибачаю тебе,
Що ти майже не був зi мною.
Вже печаль моя згодом стине,
Тебе бачу лише у вi снi.
Залишив менi ти єдине –
Старий щоденник свiй…

У старому письмовому столi
Я знайшла щоденник твiй…
Не забудеться вже менi
Останнiй подих твiй…
© Ашанія ,
книга «Відголоски».
Я життя розпишу кольорами
Коментарі