Щоденник батька
Тата Ашаннiя
У старому письмовому столi Я знайшла щоденник твiй. Не побачить нiколи волi Останнiй шлях твiй. Минуло вже 9 рокiв, Як ми залишились без тебе… Твiй вiчний сон - твiй вiчний трон. Все вже не так, На цей раз не буде строкiв. Вже нiколи не буде тебе, Це – мiй рок, моя доля, Але я вибачаю тебе, Що ти майже не був зi мною. Вже печаль моя згодом стине, Тебе бачу лише у вi снi. Залишив менi ти єдине – Старий щоденник свiй… Всi цi роки своїм теплом Мене зiгрiвала мати, А в серцi з розбитим склом Не припиняла я сумувати. Кожен рядочок твого письма Навiює журбу… Життя твоє тепер туман, А я… А я ще йду… За тебе йду… Вже нiколи не буде тебе, Це – мiй рок, моя доля, Але я вибачаю тебе, Що ти майже не був зi мною. Вже печаль моя згодом стине, Тебе бачу лише у вi снi. Залишив менi ти єдине – Старий щоденник свiй… У старому письмовому столi Я знайшла щоденник твiй… Не забудеться вже менi Останнiй подих твiй…
2022-10-14 21:35:15
4
0
Інші вірші поета
Я знов вдаряюсь об людей Я боюся тебе, як вогню Нескінченність запитань Людська лють
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12117
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13087