Щоденник батька
Ашаннiя
У старому письмовому столi Я знайшла щоденник твiй. Не побачить нiколи волi Останнiй шлях твiй. Минуло вже 9 рокiв, Як ми залишились без тебе… Твiй вiчний сон - твiй вiчний трон. Все вже не так, На цей раз не буде строкiв. Вже нiколи не буде тебе, Це – мiй рок, моя доля, Але я вибачаю тебе, Що ти майже не був зi мною. Вже печаль моя згодом стине, Тебе бачу лише у вi снi. Залишив менi ти єдине – Старий щоденник свiй… Всi цi роки своїм теплом Мене зiгрiвала мати, А в серцi з розбитим склом Не припиняла я сумувати. Кожен рядочок твого письма Навiює журбу… Життя твоє тепер туман, А я… А я ще йду… За тебе йду… Вже нiколи не буде тебе, Це – мiй рок, моя доля, Але я вибачаю тебе, Що ти майже не був зi мною. Вже печаль моя згодом стине, Тебе бачу лише у вi снi. Залишив менi ти єдине – Старий щоденник свiй… У старому письмовому столi Я знайшла щоденник твiй… Не забудеться вже менi Останнiй подих твiй…
2022-10-14 21:35:15
4
0
Інші вірші поета
Зіронька Бути поруч Твоє волосся пахне осінню Я загоїлась, як та рана
Інші поети
Лео Лея
@lesya_yurp
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11236
Чуточку внимательней
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
1865