Людська лють
Останнім часом коїться багато Незрозумілих дій, страшних речей І світ навколо, мов ота палата, Де божевільних втримують людей. Один вбиває, другий нападає, А третій себе Богом уявив, Поки четвертий йшов до Бога плаєм, Його "місцевий Бог" вже засудив. Останнім часом коїться багато, Нас тут катують, страчують брати, І замість того, щоб лиш обійняти, Від нас батьки примушені піти. Тут всі тепер розгнівані, колючі, Нажаль, не взмозі бачить і почуть. Нас затягнули в раз криваві кручі, Страшний не Бог, а справжня людська лють.
2022-10-17 14:04:13
7
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Лео Лея
Оце точно. Останні слова прямо в ціль. Хороший вірш
Відповісти
2022-10-17 16:22:59
1
Ашаннiя
@Лео Лея дякую 🤗🙏
Відповісти
2022-10-17 16:38:15
1
Ашаннiя
🤗🙏
Відповісти
2022-10-18 03:31:26
Подобається
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2185
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10570