Людська лють
Останнім часом коїться багато Незрозумілих дій, страшних речей І світ навколо, мов ота палата, Де божевільних втримують людей. Один вбиває, другий нападає, А третій себе Богом уявив, Поки четвертий йшов до Бога плаєм, Його "місцевий Бог" вже засудив. Останнім часом коїться багато, Нас тут катують, страчують брати, І замість того, щоб лиш обійняти, Від нас батьки примушені піти. Тут всі тепер розгнівані, колючі, Нажаль, не взмозі бачить і почуть. Нас затягнули в раз криваві кручі, Страшний не Бог, а справжня людська лють.
2022-10-17 14:04:13
7
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Лео Лея
Оце точно. Останні слова прямо в ціль. Хороший вірш
Відповісти
2022-10-17 16:22:59
1
Ашаннiя
@Лео Лея дякую 🤗🙏
Відповісти
2022-10-17 16:38:15
1
Ашаннiя
🤗🙏
Відповісти
2022-10-18 03:31:26
Подобається
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4965
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5675