Вершина
Тата Ашаннiя
Ти - мій біль і найвища вершина,  Найтяжкіше з усіх перехресть,  Бо до тебе я йшла крізь долини,  Крізь невдачі, крізь зради, крізь смерть. Кожен раз не той шлях обирала,  У падіннях втрачала себе, Стільки горя в житті назбирала І навколо було все пусте. Ти - моя найцінніша вершина,  Бо до тебе я йшла крізь недуг.  Дуже затишна та полонина,  Де моїх не відпустиш ти рук. Ти - моя нездоланна вершина,  Ти - моя не зрадлива душа, Ти - безсонні моєї причина,  Ти - любов, та насправді, чужа... *** Озвучка -  https://youtu.be/dJMlm2OylpU
2022-09-30 08:48:06
3
0
Інші вірші поета
Новий рік Хай буде світ Поки є час Заради Вас я знов тупила
Інші поети
BON BON
@bon_bon_c0xu
BON BON
@bon_bon_c0xu
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9003
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12115