Калюжа

Ілля Срібний

Крізь мільйони мікробів квантовий світ пробиралась частинка душі. Крізь сірі пігменти води із болота мільярдів фрагментів існувала природа. Крізь силове поле дощів із магми в підземних трущобах висіли плакати. Крізь мою свідомість тертя суглобів зараження мозку жив таємний підрозділ. Крізь види плазми полум'я ентузіастів горіла так вчасно моя реальність. Крізь відьму Тулузи козла відпущення масових епідемій жила жертва тортури. Крізь силу і слабкість втрачений трафік залізних дів я-себе переміг. Крізь перламутрові грати Їжі з ілюзій зимових ранків щось в душі помирало. Крізь призму самоспалення зелених трав жив паравозик який ніхто не здолав. Крізь зупинку серця останню крапку сформованих речень жив собі я-тут.

2020-09-15 22:07:41

3

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12160

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

43

17

2536