Калюжа
Крізь мільйони мікробів квантовий світ пробиралась частинка душі. Крізь сірі пігменти води із болота мільярдів фрагментів існувала природа. Крізь силове поле дощів із магми в підземних трущобах висіли плакати. Крізь мою свідомість тертя суглобів зараження мозку жив таємний підрозділ. Крізь види плазми полум'я ентузіастів горіла так вчасно моя реальність. Крізь відьму Тулузи козла відпущення масових епідемій жила жертва тортури. Крізь силу і слабкість втрачений трафік залізних дів я-себе переміг. Крізь перламутрові грати Їжі з ілюзій зимових ранків щось в душі помирало. Крізь призму самоспалення зелених трав жив паравозик який ніхто не здолав. Крізь зупинку серця останню крапку сформованих речень жив собі я-тут.
2020-09-15 22:07:41
3
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1705
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1270