Однаковий

Ілля Срібний

Однаковий, коли заходжу у автобус, коли п'ю гарячий малиновий чай, коли хворію і розповсюджую вірус. Ходи разом зі мною свій час витрачай. Однаковий, коли дивлюсь на сірі хмари, коли притулився до вікна потяга "життя". Мій день втратив ту фарбу, ті чари, втратив, ту дивну силу "відчуття". Однаково думаю про щось суттєве, однаково сміюсь холодному дощу. А хто зліпить серце моє нещасливе? А хто зупинить реальність? Я її трощу! Однакові думки, діляться як місяць навпіл, росколюючись іду по земній корі. Мій світ отримав квадратний нахил, а свідомість на дні, розчиняється в морі. Однаковий погляд на чумацький шлях, блукаю в небі далеких світлих зірок. Свобода закута в залізних ланцюгах, чому мене манить нирнути в чорний пісок? Однакові рядки в цих білих листках, а що мені з тієї примарної свободи? Коли навіть птахи сидять в клітках, але всеодно ця гордість очікує нагоди.

10.08.2020

4

0

Схожі вірші

Всі

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1104

Тарантела (Вибір Редакції)

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽

44

34

8217