Вишні

Юліана

Ти звався так по-дикому прекрасно, І голос твій, немов солодкий мед. В твоїх очах вбачала ясно, Печалі чорний ніжний силует. Вгляділа в тих очах бездонний спокій, Тонула в них, як в морі кораблі. До рук твоїх хотіла доторкнутись, Та було дуже боязко мені. Ти там казав, що важко закохатись, І почуття так швидко не прийдуть, Та варто нам було лиш перетнутись, Як чари твої з розуму зведуть. Було так раз: до мене прихилився, І щастю мому межі не було, Та з того часу стільки літ минуло. І майже двадцять вишень відцвіло.

2020-05-29 17:11:35

1

0

Схожі вірші

Всі

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

101

8

11822

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

70

4

10904