Вишні
Ти звався так по-дикому прекрасно,
І голос твій, немов солодкий мед.
В твоїх очах вбачала ясно,
Печалі чорний ніжний силует.
Вгляділа в тих очах бездонний спокій,
Тонула в них, як в морі кораблі.
До рук твоїх хотіла доторкнутись,
Та було дуже боязко мені.
Ти там казав, що важко закохатись,
І почуття так швидко не прийдуть,
Та варто нам було лиш перетнутись,
Як чари твої з розуму зведуть.
Було так раз: до мене прихилився,
І щастю мому межі не було,
Та з того часу стільки літ минуло.
І майже двадцять вишень відцвіло.
2020-05-29 17:11:35
1
0