bloody walls

bandagemaniac

hands are bleeding really fast, showing reflection of my past.. gaze is getting cloudy dark, but i get only a death mark.. opening my eyes once more, thoughts gets worse than were before.. asking myself— what i live for.. own blood satisfies psychical sore.. cut up wounds with pleasure, hope it take throat pressure.. even if it dont help, i continue this step. razer slides along the hand, feel like i cant even stand.. fresh blood in my cuts adore, red drops leaves it on the floor.. from loss blood i can only see some flick, thats normal to me because im psychical sick. maybe my dreams are weird, but fear of them was disappeared.. anxiety attack suddenly start, when i gradually snatch my heart.. guilty feel drags me down.. in this abyss i wont be found..

2024-05-30 22:02:07

Інші вірші поета

забарвлення болю valentine day 2023 sweet escape край

Інші поети

R_i_t_a

@freebird

Василь Баша

@vasybasha

Юля

@illogical

Схожі вірші

Всі

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

13168

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12254