fading at sunset
At sunset, the guitar cries, Playing songs beneath red skies, In a world that’s not our own, We’re together, but alone. Are we real, or are we ghosts? Wandering where no one goes. They all live, but we just fade, In the twilight, unafraid. Double suicide, we fall, In a world that isn’t real at all. Bleeding wrists and silent screams, Fading out, lost in dreams. We walk to places dark and sweet, Where the earth and sorrow meet. Mental scars, we wear them proud, In a world that’s far too loud. Are we human, are we free? Or just shadows in the sea? As the others live their lies, We escape beneath the skies. In your arms, I’ll disappear, Where the end is never near. We’re not real, but that’s okay, Let the sun take us away. In this sunset, we’ll be free, Just you and me, just you and me. 04.10.24
2024-10-12 05:51:39
0
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4617
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2324