чому ставиш край?
☆ наші дні вже промайнули, хоч короткими вони були. якщо гадаєш це на краще, знай, що мені буде тільки важче. не зрозуміти твоїх мотивів, ведуть вони до емоційних зривів. хай це було лише раз, та назавжди погубило нас. того дня кров нас поєднала, рідною душею ти мені стала. хоч як стосунки не розривай, звязку не поставиш край. певно знаєш відчуття, як не бачиш вороття. вкотре без причини тремчу, за те що сталося лише мовчу.. щож засліпило тебе так сильно? дивлячись на тебе пильно, бачу не менше ти страждаєш. можливо.. того ж самого бажаєш? ☆
2024-12-09 00:53:17
2
0
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2569
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3170