запроторена в житті
в оковах світу я сижу, гадала ще трохи, та й помру. видно не судилося мені, можливість літає десь у далені. життя здаєтся зовсім не реальним, не піддамся я їхнім принципам моральним. ніколи не зрозумію я цей світ, як пройшло вже стільки літ? це ж не люди- а напрограмовані створіння, добре що в нас не має того ж самого коріння а що якщо це все дурня, та єдиний нелюд тут тільки я? якщо і так то ми удвох, вже не має жодних "трьох". у цьому світі ми живем, допоки гарно, разом не помрем.
2024-10-12 06:27:31
1
0
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
2253
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4450