забарвлення болю
емоції тримаю під замком,
що трапится хоч з одним таким ривком?
наївно гадати, що можна ділитися думками,
краще залишатися з нервовими ковтками.
один погляд — лежу вже на землі,
голова бурлить, наче у котлі.
очі не хочуть бачити той біль,
що летить на мене з божевіль.
все здаєтся сном та нереальним,
щоб я сміялась від болю завданим батьками?
розум викидає збій,
не очікувала таких я дій.
розглядаю пекучі плями на обличі,
зазираю вкотре, собі у вічі,
зморені очі протру від сліз
та заплановую вночі поріз.
17.10.24
2024-10-19 11:30:39
1
0