ХВІРТКА
Тож, Кожен думає те, що думає, Роздираючись на власні судження. Ще не вечір, а вже в твоїм реченні Смачний шмат слівця, (чи недоречне воно?) Може то алкоголю яд, (таке вино), Чи шахед за вікном, Чи то фантом в голові, чи у скроні слід від кохання – Вже немає жодного значення: Куди не глянь, де не стань, Все, хоч не востаннє, та пусте, приречене, зів’яле. Ти не плач, дитя, Люба крихітко, Це наш світ, кожен тут, як може, гине в собі, йде під лід: Той натяг на плечі корону із ґрат: спадає, по землі волочиться, Той запрігся долі повзти: на шиї ярмо, бідний, від душі на когось корчитись взявсь, Той набрав дубин і став на порозі хати махати ними так, що стеля сиплеться на голови і суне дах, Той – як та трава: скосиш – знов жива собі… Не журися геть, Без причин канва. Не існує виміру, де є справжнє щось. Кожен ріже по живому і цікавиться, Як воно тепер, коли кров тече червона, Та й надріже ще. Хай метафора, але певно є В тому сенс від гри в навіжену містику. Хвіртку фізики не зачиниш вже. Та нехай: тримай ключа Вірогідності. #КвілаБезодня
2023-09-30 08:31:49
3
0
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1418
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
26
4898