ХВІРТКА

Квіла Безодня

Тож, Кожен думає те, що думає, Роздираючись на власні судження. Ще не вечір, а вже в твоїм реченні Смачний шмат слівця, (чи недоречне воно?) Може то алкоголю яд, (таке вино), Чи шахед за вікном, Чи то фантом в голові, чи у скроні слід від кохання – Вже немає жодного значення: Куди не глянь, де не стань, Все, хоч не востаннє, та пусте, приречене, зів’яле. Ти не плач, дитя, Люба крихітко, Це наш світ, кожен тут, як може, гине в собі, йде під лід: Той натяг на плечі корону із ґрат: спадає, по землі волочиться, Той запрігся долі повзти: на шиї ярмо, бідний, від душі на когось корчитись взявсь, Той набрав дубин і став на порозі хати махати ними так, що стеля сиплеться на голови і суне дах, Той – як та трава: скосиш – знов жива собі… Не журися геть, Без причин канва. Не існує виміру, де є справжнє щось. Кожен ріже по живому і цікавиться, Як воно тепер, коли кров тече червона, Та й надріже ще. Хай метафора, але певно є В тому сенс від гри в навіжену містику. Хвіртку фізики не зачиниш вже. Та нехай: тримай ключа Вірогідності. #КвілаБезодня

2023-09-30 08:31:49

3

0

Схожі вірші

Всі

Моє диво

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno

46

5

2041

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1403