ЯК ЛЮДИНА

Квіла Безодня

Писатиму як людина Не скрін не скло і не сенсор руху Неначе мені не на цей потяг Та й загалом не дивлячись на годинник не лапаючи свого серця в пошуках чергового дива Що дмухає в вухо інсультом Минулого Писатиму не анонімно Крізь крінж шкарлупи ірреальності Ти приходив казав очі-ночі а направду відвертим так і не був Бо хто ж ним бути хоче Недоречно віддаю тобі кривдою смуток самотності Писатиму лаконічно Не відволікаючи повіками, не хапаючись зайвий раз за ліки Аби завдати потрібної вроди Мов котові шкідливому що встелив ноутбук Своєю щирою слиною Як цей рядок друкувала Коли збагнула що його й не було в мене Ніколи Та чи й варто заводити Писатиму аж поки не схудну поки не поглине поки не стане нудно Ти казав графоманія Така ефемерна безмежного стану На грані Від котрої як падаєш в воду то це вже не без спочину Кусаю за ногу Бо я Як людина пишу

2023-09-28 11:51:25

0

Схожі вірші

Всі

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

25

6114

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

52

13

3100