ВІРШІ
Оті всі вірші́ як та сира правда: Метафор не вистачить позатикати ними діри. Той забідкався - лишився без чужої ліри, Нема йому відвертості, обклавсь котами. Той і сам кіт і небуття лиже в комі: Слинявить мікрофони під софітом тьмяним, так завзято. І видно, творчість мала б бути чогось варта, Аби достукатися, чи то до себе, чи хоч до кого. Той тихий, як саме безвітря, та ковток диму, Що паморочиться в голові на психоделій вежі: То концентрат витриманості в ньому, то хао́с належний, І хочеться впізнати в тому своє недоречне, як квиток-стимул. Той поруч на дивані, чи то в реальності іншій, чи в тій самій На то споглядає широкими своїми словами мовчить безмежно І я забула, як то вже розпізнати ті межі, де колись зрештою Все стане на свої сліди, коли переодягнуся в нього, опинюсь на його лаві. Отож як павутиння вицвіле розкриє свої квіти суму, Я приповзу тією протидією всьому́ І стану голосами Під витонченим небуття волоссям. Лише поклич.
2023-09-28 11:49:09
0
0
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1507
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
1991