ВІРШІ
Квіла Безодня
Оті всі вірші́ як та сира правда: Метафор не вистачить позатикати ними діри. Той забідкався - лишився без чужої ліри, Нема йому відвертості, обклавсь котами. Той і сам кіт і небуття лиже в комі: Слинявить мікрофони під софітом тьмяним, так завзято. І видно, творчість мала б бути чогось варта, Аби достукатися, чи то до себе, чи хоч до кого. Той тихий, як саме безвітря, та ковток диму, Що паморочиться в голові на психоделій вежі: То концентрат витриманості в ньому, то хао́с належний, І хочеться впізнати в тому своє недоречне, як квиток-стимул. Той поруч на дивані, чи то в реальності іншій, чи в тій самій На то споглядає широкими своїми словами мовчить безмежно І я забула, як то вже розпізнати ті межі, де колись зрештою Все стане на свої сліди, коли переодягнуся в нього, опинюсь на його лаві. Отож як павутиння вицвіле розкриє свої квіти суму, Я приповзу тією протидією всьому́ І стану голосами Під витонченим небуття волоссям. Лише поклич.
2023-09-28 11:49:09
0
0
Інші вірші поета
КОЛАЖ ВТОМА ЯК ЛЮДИНА СТАЛОСЬ
Інші поети
Схожі вірші
Всі
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1217
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
9701