ЗА ВЛАСНИМ БАЖАННЯМ

Квіла Безодня

Доброго світанку лист за листом Вимір на вимір не схожий темний розчавлений Куди не зануришся усюди вітридрив від нормальності Належним чином не нала́годжене все розгалужене в несуцільній дірі Згенероване втомою Хто ми В дзеркальних кімнатах шукаємо в вирячених на се́бе Себе́ Очима ілюзій спакованих в порожні коробки́ - пакунки минулого Відправник невідомий Спогади регенеровано десь підмінено імплантованими Вдало По-новому вкотре Неначе щойно з’явивсь Не зламаний більше дотичними до життя справами Жодними Поглибленими дриганнями в точці несприйняття то терапія Закляк завмер Не виправдаєш як не прикладай не тикай до нутра-тіла гітару В цілому Так і я Лікуюся коконом прірви спричиненої буттям параної оголеної Та все ж намагаюсь здаватись живою З охолодженою головою Інколи Світанок був добрим до мене Як і кожен якого торкаюсь пальцем ротом Коли потребую щезнути і не прошу згоди Запізно вже Навмисно Розхристана за власним бажанням

2023-09-28 11:52:11

0

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

5670

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

53

16

4017