ЗА ВЛАСНИМ БАЖАННЯМ

Квіла Безодня

Доброго світанку лист за листом Вимір на вимір не схожий темний розчавлений Куди не зануришся усюди вітридрив від нормальності Належним чином не нала́годжене все розгалужене в несуцільній дірі Згенероване втомою Хто ми В дзеркальних кімнатах шукаємо в вирячених на се́бе Себе́ Очима ілюзій спакованих в порожні коробки́ - пакунки минулого Відправник невідомий Спогади регенеровано десь підмінено імплантованими Вдало По-новому вкотре Неначе щойно з’явивсь Не зламаний більше дотичними до життя справами Жодними Поглибленими дриганнями в точці несприйняття то терапія Закляк завмер Не виправдаєш як не прикладай не тикай до нутра-тіла гітару В цілому Так і я Лікуюся коконом прірви спричиненої буттям параної оголеної Та все ж намагаюсь здаватись живою З охолодженою головою Інколи Світанок був добрим до мене Як і кожен якого торкаюсь пальцем ротом Коли потребую щезнути і не прошу згоди Запізно вже Навмисно Розхристана за власним бажанням

2023-09-28 11:52:11

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12780

Чуточку внимательней

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !

40

8

3157