ЗА ВЛАСНИМ БАЖАННЯМ

Квіла Безодня

Доброго світанку лист за листом Вимір на вимір не схожий темний розчавлений Куди не зануришся усюди вітридрив від нормальності Належним чином не нала́годжене все розгалужене в несуцільній дірі Згенероване втомою Хто ми В дзеркальних кімнатах шукаємо в вирячених на се́бе Себе́ Очима ілюзій спакованих в порожні коробки́ - пакунки минулого Відправник невідомий Спогади регенеровано десь підмінено імплантованими Вдало По-новому вкотре Неначе щойно з’явивсь Не зламаний більше дотичними до життя справами Жодними Поглибленими дриганнями в точці несприйняття то терапія Закляк завмер Не виправдаєш як не прикладай не тикай до нутра-тіла гітару В цілому Так і я Лікуюся коконом прірви спричиненої буттям параної оголеної Та все ж намагаюсь здаватись живою З охолодженою головою Інколи Світанок був добрим до мене Як і кожен якого торкаюсь пальцем ротом Коли потребую щезнути і не прошу згоди Запізно вже Навмисно Розхристана за власним бажанням

2023-09-28 11:52:11

0

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

4878

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

50

12

3817