ДАРМА
Навіть якщо помиєш волосся, нічого не зміниться.
Хтось скаже: "Що в тому цінного для глядача? Це не поезія.
Або бодай вдушила б кота я, видрати з себе хоча би яку емоцію,
Неабияк пізнавши дзен, що удерся отямленням в хату мого буття. В довіру втерся
Дарма.
Бідна тваринка.
Я посаджу виноград на вікні, щоб корінням додер до сусідів минулих творінь,
До їх дивних тіл.
Хай би там пальцем у скроні крутив ти, що я не про те,
Але в чому ж той сюр мав би бути, якого ти так божевільно хтів,
Коли підіймався до мене крізь люстри світів
Без перил,
Обмежений від почуття думками?
В смітник оригамі,
Що склав з моїх слів
Білих.
Ніжно знаходжу в собі павутиння весни.
Я знаю, що осінь, мовчи, візьми вже що є. Тривало
Все на тобі замикаю,
Хоча так бракує ключів,
А є й такі, котрих не тримала ніколи, тільки ввижались.
Здавалось замало завжди
Вкриватися ковдрою пустоти,
Де ми - довжелезні монстри,
Спричинені власним коханням
В гострих
Стінах цих.
Навіть якщо я помию волосся нічого не зміниться.
2023-09-28 11:53:54
1
0