الحب الشرير
الحب مثل الشر نتوق له لكن نعيب اظهاره للاخرين ، لا أحد منا يجروا ان يدع قلبه يذهب ويخبر كل شي بداخله وصولا الى مرحلة قمنا لا نستطيع النوم بسبب ضجيج قلوبنا وصخب نفسنا وهي تطلب المساعدة ، لا أحد يحبني اكثر كلمة قد سمعناها من مراهقينا لانهم لا يجدون الحب لا مع عائلتهم ولا يدون مع اصدقاءهم قد يسخر البعض لسماع شخص يتالم لكنه الحقيقة يتم التنمر على من يحاول كسر اقفال المجتمع والتقاليد اصبحت الحياء عبارة عن عيب وحرام كبير او مذبحة انفس وظمائر مدفونة في اعماق فساد بعض الناس ، هم يريدني أن أذهب ...فقط ان اذهب لكي لا يجدوا شخص مختلف ويخرج ما في داخله بشكل قطرات دموع، إذا كان هذا الظلام هو ما يسمونه الحب فافتخر بقول أنا أكره الحب ذلك الشر لا يحتاج قلبي للابتعاد عن الملائكة، لأنك تكرهني لا يعني اني ابادلك نفس الشعوراو واقعة فيىحب شخص مثير للشفقة والاحباط بل هو اني اشفق عليك ... أنا واحد ، أنا انسان قلب واحد وحياة واحدة اغتنموها قبل ان تزول
2021-04-25 12:10:59
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Black flower
حبيييت يااي♥
Відповісти
2021-05-01 01:01:54
2
Схожі вірші
Всі
Why?
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
9372
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12593