Частина 2
Рекомендується читати під Фіолет «Мелодрама»
Весь наступний тиждень ти лишень починаєш звикати до рідної домівки. До яскравих світанків та теплих ранків. До розмов, сповнених щирістю. До усмішок людей. А одного дня ти дізнаєшся, що тато повинен їхати до райцентру, щоб вирішити якісь питання щодо завершення ремонту, тому виявляєш ініціативу, аби скласти йому компанію. Згадуєш, що 30 липня — його день народження, тому треба підготуватися: купити і подарунок, і продукти, адже буде святкування. П’ятдесят п’ять років все-таки, як-не-як. Потрібно відгуляти! Коли приїжджаєте в місто, тато йде кудись по своїх справах. А ти блукаєш вулицями райцентру. Пригадуєш, як ви колись з однокласниками тут гуляли. Кожного разу, коли до місцевого клубу приїжджали актори, аби влаштувати виставу, ви обов’язково купували квитки та приїжджали, щоб подивитись. Ну, звісно, набагато легше таким шляхом підготуватися до екзаменів, ніж просто читати книгу. «Як же давно це було» — звучить у голові... А згодом ти купуєш все потрібне для святкування батькового дня народження. Найважче — вибрати вдалий подарунок. Оминаючи магазини, ти вже збилась з ліку. Хочеш придбати щось креативне та корисне, але нічого знайти не можеш. Заходиш у знайому вуличку, звертаєш у сторону центрального парку, бачиш сіру автівку та компанію чоловіків. Приглядаєшся, а тоді все ж вирішуєш підійти ближче. — Добрий день! — усміхаєшся та одразу привертаєш до себе увагу. Марк, його тато і брат та ще декілька чоловіків здивовано споглядають на тебе. Ще б пак! Пильно вглядаєшся та бачиш, що серед них є той брюнет. Той же, який через тебе декілька днів тому падав з драбини. — Добрий день! — відгукується Марченко-старший. Хвиля мовчання, ти вже навіть збираєшся йти, але дзвінкий голос тебе зупиняє: — Ущипніть мене! — заявляє Слава, брат кучерявого, а тоді долає відстань між вами та стає навпроти, — Ірко, це ти? Чи я, можливо, ще сплю? Це сон? Якщо так, то я не бажаю прокидатись, хочу ще поговорити з тобою! А ти зовсім не вагаєшся, одразу наближаєшся до нього та справді щипаєш хлопця за руку, він спочатку скрикує, а тоді починає сміятись: — Таки ти! Така ж божевільна, як колись! Ви обіймаєтеся. Ти хочеш запитати в Слави та Марка, хто ж цей брюнет, але вирішуєш змовчати. На все свій час. Якщо вам судилось познайомитися, то це станеться рано чи пізно. Не варто прискорювати процес. Після зустрічі з хлопцями — ти позитивно заряджена на чудовий день! Згодом все ж знаходиш ідеальний варіант подарунку для тата. І тоді розумієш, що недарма згаяла стільки часу. Після вдалого шопінгу телефонуєш до тата, він повідомляє, що справи вирішені, і ви можете їхати додому. Радісні пісні, як лунають у салоні машини, не дозволяють заплющити очі та помріяти, адже ти підспівуєш ледь не кожен куплет. А вчора ввечері перед тим, як лягати спати, ти зайшла в нотатки та почала записувати все, що потрібно зробити. Тому один із пунктів — поприбирати в будинку, щоб все вилискувало! За гороскоп ти — Діва, тому все в тебе повинно бути ідеально. Навіть у шафі весь одяг повинен бути випрасованим та акуратно поскладаним. Ти обожнюєш мінімалізм та перфекціонізм. Коли, наприклад, на одній стіни висітиме дві картинки, а на іншій лише одна, то це буде виводите тебе з-під контролю. Асиметрія — це не твоє. До тридцятого липня залишається зовсім трішки. Наступного дня тато купує яскраво-коричневу фарбу, а тоді вручає тоді пензлик. Вмикаєш музику та починаєш розфарбовувати альтанку, оновлюєш її. Востаннє ви це робили з матусею, коли тобі було тринадцять. А малювати — ти обожнюєш. В дитинстві могла будь-що змалювати з книги. Дідусь завжди говорив, що в тебе талант. Якщо в школі було якесь свято, і потрібно було оформити стін газету, то всі знали, що ти в цьому ділі профі. Шкода, що ти не змогла більше розвиватися у цій галузі, адже художньої школи у вашій місцевості не було. А возити тебе кудись далеко не було кому. А зараз ти насолоджуєшся природою Кропив’яного. Перевага цього села в тому, що тут ви маєте величезне подвір’я, яке набагато більше за масштабами, ніж те, що в Вишневому. Власне патіо, лавочку, над якою батько довго-довго працював, та безліч клумб з квітами, адже попри те, що матуся обожнює мистецтво, їй такому подобається працювати в землі. А рослинки милують людське око. Жодне місто не зрівняються з селом. Вже наступного дня мама вам з сестрою доручає важливу місію — приготувати іменинний торт. Спочатку знаходити вдалий рецепт в Інтернеті, а тоді ви зачиняєтеся на кухні та починаєте творити. Борошно розлітається у повітрі. Аромат шоколаду лоскоче ніс. Один за одним випікаються коржі. Ти заварюєш карамель, а тоді ви збираєте всі деталі торта. Та обоє кайфуєте від корисної співпраці. А вже ввечері п’єте чай та куштуєте залишки коржів. За вікном починає накрапати дощ. Додому повертаються батьки. День народження батька починається ще опівночі. Віталик — вар’ят, ти це знала давно. Але те, що він зможе приїхати посеред ночі до вас, щоб привітати хресного, стало для тебе несподіванкою. Він привозить конфеті, а ти береш келихи та пляшку шампанського. Всі разом кричите «Happy birthday!». А тато не розуміє до кінця, що ж робиться. Після привітання випроваджаєш Віталика, і ви засинаєте, а зранку ти прокидаєшся з думкою, що не знаєш всіх гостей, котрі будуть сьогодні у вас вдома. До п’ятої години вечора святковий стіл тріщить від їжі. —Здається, все готово! — говорить Марічка. А ти біжиш у свою кімнату, щоб переодягнутись. На голові заплітаєш улюблену гульку, одягаєш джинсові шорти та топ на бретельках. Задоволено дивишся на себе в дзеркало, помічаєш, що всі татуювання видно. «Ну й добре» – стиха говориш сама до себе. Гості приїжджають без запізнень. Спочатку сім’я дядька Ігора, брата твоєї мами, бачиш невиспаного Віталика. Та й не дивно, адже він після привітання не поїхав додому, а ще попрямував до друзів. А тоді на подвір’я заходить Марк, Слава і ті чоловіки, котрих ти бачила в райцентрі. Здивовано витріщаєш очі. Поки гості вітають тата, ти йдеш до будинку по телефон, а тоді, коли виходиш, зачіпляєшся за сходинку та падаєш на брюнета. А за цей час Марк пильно спостерігає за вами та вирішує врятувати ситуацію. Знайомить вас, тебе представляє як своє перше недокохання, від чого ви реготом. За столом панує якась дивна атмосфера. Ти усвідомлюєш, що саме зараз на своєму місці. «Як же цього мені не вистачало закордоном!» — відлунням звучить в голові. Ти вперше бачиш такого щасливого батька. Він справді сяє. Ти сидиш та радієш. Лунають тости. Разом з усіма смієшся від креативних побажань дядька Павла. Розумієш, що він довго готувався та багато сайтів перечитав для того, щоб здивувати гостей. Мама емоційно розповідає тітці Світлані про те, що можна було б влаштувати спільну поїздку кудись. І та підтримує ініціативу білявки. А ти насолоджуєшся атмосферою, спершись ліктем на стіл. Згодом з’являється Віталик. Він, як виявилося, ходив до будинку, щоб знайти Васька. Брату вже двадцять три, а його любов до котів так і нікуди не зникла. А пам’ятаєш, як колись ти його називала «котяча мама»?Свято закінчується пізно-пізно, ви прощаєтеся з гостям. А гори посуду чекають на тебе. Адже ти вирішила все прибирати, щоб батьки змогли достатньо відпочити.
Весь наступний тиждень ти лишень починаєш звикати до рідної домівки. До яскравих світанків та теплих ранків. До розмов, сповнених щирістю. До усмішок людей. А одного дня ти дізнаєшся, що тато повинен їхати до райцентру, щоб вирішити якісь питання щодо завершення ремонту, тому виявляєш ініціативу, аби скласти йому компанію. Згадуєш, що 30 липня — його день народження, тому треба підготуватися: купити і подарунок, і продукти, адже буде святкування. П’ятдесят п’ять років все-таки, як-не-як. Потрібно відгуляти! Коли приїжджаєте в місто, тато йде кудись по своїх справах. А ти блукаєш вулицями райцентру. Пригадуєш, як ви колись з однокласниками тут гуляли. Кожного разу, коли до місцевого клубу приїжджали актори, аби влаштувати виставу, ви обов’язково купували квитки та приїжджали, щоб подивитись. Ну, звісно, набагато легше таким шляхом підготуватися до екзаменів, ніж просто читати книгу. «Як же давно це було» — звучить у голові... А згодом ти купуєш все потрібне для святкування батькового дня народження. Найважче — вибрати вдалий подарунок. Оминаючи магазини, ти вже збилась з ліку. Хочеш придбати щось креативне та корисне, але нічого знайти не можеш. Заходиш у знайому вуличку, звертаєш у сторону центрального парку, бачиш сіру автівку та компанію чоловіків. Приглядаєшся, а тоді все ж вирішуєш підійти ближче. — Добрий день! — усміхаєшся та одразу привертаєш до себе увагу. Марк, його тато і брат та ще декілька чоловіків здивовано споглядають на тебе. Ще б пак! Пильно вглядаєшся та бачиш, що серед них є той брюнет. Той же, який через тебе декілька днів тому падав з драбини. — Добрий день! — відгукується Марченко-старший. Хвиля мовчання, ти вже навіть збираєшся йти, але дзвінкий голос тебе зупиняє: — Ущипніть мене! — заявляє Слава, брат кучерявого, а тоді долає відстань між вами та стає навпроти, — Ірко, це ти? Чи я, можливо, ще сплю? Це сон? Якщо так, то я не бажаю прокидатись, хочу ще поговорити з тобою! А ти зовсім не вагаєшся, одразу наближаєшся до нього та справді щипаєш хлопця за руку, він спочатку скрикує, а тоді починає сміятись: — Таки ти! Така ж божевільна, як колись! Ви обіймаєтеся. Ти хочеш запитати в Слави та Марка, хто ж цей брюнет, але вирішуєш змовчати. На все свій час. Якщо вам судилось познайомитися, то це станеться рано чи пізно. Не варто прискорювати процес. Після зустрічі з хлопцями — ти позитивно заряджена на чудовий день! Згодом все ж знаходиш ідеальний варіант подарунку для тата. І тоді розумієш, що недарма згаяла стільки часу. Після вдалого шопінгу телефонуєш до тата, він повідомляє, що справи вирішені, і ви можете їхати додому. Радісні пісні, як лунають у салоні машини, не дозволяють заплющити очі та помріяти, адже ти підспівуєш ледь не кожен куплет. А вчора ввечері перед тим, як лягати спати, ти зайшла в нотатки та почала записувати все, що потрібно зробити. Тому один із пунктів — поприбирати в будинку, щоб все вилискувало! За гороскоп ти — Діва, тому все в тебе повинно бути ідеально. Навіть у шафі весь одяг повинен бути випрасованим та акуратно поскладаним. Ти обожнюєш мінімалізм та перфекціонізм. Коли, наприклад, на одній стіни висітиме дві картинки, а на іншій лише одна, то це буде виводите тебе з-під контролю. Асиметрія — це не твоє. До тридцятого липня залишається зовсім трішки. Наступного дня тато купує яскраво-коричневу фарбу, а тоді вручає тоді пензлик. Вмикаєш музику та починаєш розфарбовувати альтанку, оновлюєш її. Востаннє ви це робили з матусею, коли тобі було тринадцять. А малювати — ти обожнюєш. В дитинстві могла будь-що змалювати з книги. Дідусь завжди говорив, що в тебе талант. Якщо в школі було якесь свято, і потрібно було оформити стін газету, то всі знали, що ти в цьому ділі профі. Шкода, що ти не змогла більше розвиватися у цій галузі, адже художньої школи у вашій місцевості не було. А возити тебе кудись далеко не було кому. А зараз ти насолоджуєшся природою Кропив’яного. Перевага цього села в тому, що тут ви маєте величезне подвір’я, яке набагато більше за масштабами, ніж те, що в Вишневому. Власне патіо, лавочку, над якою батько довго-довго працював, та безліч клумб з квітами, адже попри те, що матуся обожнює мистецтво, їй такому подобається працювати в землі. А рослинки милують людське око. Жодне місто не зрівняються з селом. Вже наступного дня мама вам з сестрою доручає важливу місію — приготувати іменинний торт. Спочатку знаходити вдалий рецепт в Інтернеті, а тоді ви зачиняєтеся на кухні та починаєте творити. Борошно розлітається у повітрі. Аромат шоколаду лоскоче ніс. Один за одним випікаються коржі. Ти заварюєш карамель, а тоді ви збираєте всі деталі торта. Та обоє кайфуєте від корисної співпраці. А вже ввечері п’єте чай та куштуєте залишки коржів. За вікном починає накрапати дощ. Додому повертаються батьки. День народження батька починається ще опівночі. Віталик — вар’ят, ти це знала давно. Але те, що він зможе приїхати посеред ночі до вас, щоб привітати хресного, стало для тебе несподіванкою. Він привозить конфеті, а ти береш келихи та пляшку шампанського. Всі разом кричите «Happy birthday!». А тато не розуміє до кінця, що ж робиться. Після привітання випроваджаєш Віталика, і ви засинаєте, а зранку ти прокидаєшся з думкою, що не знаєш всіх гостей, котрі будуть сьогодні у вас вдома. До п’ятої години вечора святковий стіл тріщить від їжі. —Здається, все готово! — говорить Марічка. А ти біжиш у свою кімнату, щоб переодягнутись. На голові заплітаєш улюблену гульку, одягаєш джинсові шорти та топ на бретельках. Задоволено дивишся на себе в дзеркало, помічаєш, що всі татуювання видно. «Ну й добре» – стиха говориш сама до себе. Гості приїжджають без запізнень. Спочатку сім’я дядька Ігора, брата твоєї мами, бачиш невиспаного Віталика. Та й не дивно, адже він після привітання не поїхав додому, а ще попрямував до друзів. А тоді на подвір’я заходить Марк, Слава і ті чоловіки, котрих ти бачила в райцентрі. Здивовано витріщаєш очі. Поки гості вітають тата, ти йдеш до будинку по телефон, а тоді, коли виходиш, зачіпляєшся за сходинку та падаєш на брюнета. А за цей час Марк пильно спостерігає за вами та вирішує врятувати ситуацію. Знайомить вас, тебе представляє як своє перше недокохання, від чого ви реготом. За столом панує якась дивна атмосфера. Ти усвідомлюєш, що саме зараз на своєму місці. «Як же цього мені не вистачало закордоном!» — відлунням звучить в голові. Ти вперше бачиш такого щасливого батька. Він справді сяє. Ти сидиш та радієш. Лунають тости. Разом з усіма смієшся від креативних побажань дядька Павла. Розумієш, що він довго готувався та багато сайтів перечитав для того, щоб здивувати гостей. Мама емоційно розповідає тітці Світлані про те, що можна було б влаштувати спільну поїздку кудись. І та підтримує ініціативу білявки. А ти насолоджуєшся атмосферою, спершись ліктем на стіл. Згодом з’являється Віталик. Він, як виявилося, ходив до будинку, щоб знайти Васька. Брату вже двадцять три, а його любов до котів так і нікуди не зникла. А пам’ятаєш, як колись ти його називала «котяча мама»?Свято закінчується пізно-пізно, ви прощаєтеся з гостям. А гори посуду чекають на тебе. Адже ти вирішила все прибирати, щоб батьки змогли достатньо відпочити.
Коментарі