Рекомендується увімкнути LAUD «Не залишай»

Всі члени сім’ї помітити дивні зміни в твоїй поведінці. А мама одразу й усвідомила через що це трапилось. «Я дуже щаслива, що ви разом, але, будь ласка, Іринко, будь обережною!», — саме це сказала вона тобі. Ох, а найбільше, напевно, зраділа Марічка! Адже, як виявилося, вона звикла жити лише з батьками, а ти «засмічуєш» їй атмосферу. Ну, звісно, ти розуміла, що це трішки жарт, але якась доля правди в тому була. Батько не дуже здивувався тій новині, що ми з хлопцем тепер разом, сказав лише: «Я знав, що ви будете зустрічатись ще тоді, коли вперше познайомився з Даном. Лише він може ідеально тебе доповнювати. Завжди підтримувати та допомагати. І головне — терпіти твій нестерпний характер». Ти здивувалась. Адже сім’я хлопця переїхала до Вишневого два роки тому, а ти тоді аж ніяк не була готова до повернення. Навіть не уявляла, що все так обернеться.  Вперше ти запросила Богдана в гості  на Вербну неділю. Саме тоді й представила його як свого хлопця. Батько жартував за столом, а брюнет розповідав різні історії про себе. А тобі ж було надзвичайно цікаво дізнатися про його життя до зустрічі з тобою.  Можливо, можна подумати, що ви спішили, адже лише в лютому почали зустрічатись, а вже у квітні — святкова вечеря з батьками. Але ні... Відповідь проста: ваші стосунки розвивали кардинально швидко. Проте вам це подобалось. Це не спішка, а щось зовсім інше. Ти закохувалася в хлопця з кожним днем все більше. А коли прокинулася одного разу, то збагнула, що відчуваєш до нього щось більше. І це явно не підліткова закоханість чи симпатія, а це — справжнє кохання.  «Не я б’ю — верба б’є,  За тиждень Великдень, Недалечко червоне яєчко!»,  — весело гомоніли діти. У руках — гілочки верби. Навколо сміх та галас. А все це означає, що зовсім скоро — Пасха. Одне з найулюбленіших твоїх свят.  З понеділка розпочався Страсний тиждень — останній тиждень перед Великоднем. Колись бабуся тобі розповідала, що в цей час потрібно «очищатись». Ще більше дотримуватися правил посту, не сваритись з сім’єю та друзями, а найголовніше — не вживати алкоголь. І ти старалась все так робити. Але не завжди виходило. Хоч ти й намагалася.  Настав чистий четвер. В дитинстві ти обожнювала цей день. Саме тоді ти ще відвідувала школу, а потім батько вас з сестрою забирав, аби їхати до Вишневого. Дві господині — мама та бабуся трудилися на кухні: випікали паску. Кажуть, що саме в цей день потрібно все прибрати. Ти колись багато читала та цікавилася про те, які ж є звичаї в чистий четвер. Але з часом усе призабулося. Одне пам’ятала, що коли готують паску та ставлять її в піч — потрібно бути надзвичайно тихим. Не шуміти, не сваритись, аби вона спеклась, не пригоріла. І ось цей момент: перша партія — готова. І ви вже всі повсідалися за стіл, смакуєте. А випікали багато-багато пасок. Аж занадто. Одного року вам з сестрою навіть дозволи спробувати самим замісити тісто та додати улюблені родзинки. З яким захватом ви це робили!  От і цього року мама прийшла з роботи, сестра приїхала з навчання, і ви почали готувати пасочку. А пізніше ти заставила їх згадати минуле та пофарбувати яєчка. Як це було кумедно! Тато, мабуть, вперше та востаннє тримав у руках пинсачок  років десять тому. Але результат не міг не сподобатися! На столі лежали яскраві писанки. Це й свідчило, що невдовзі Великдень. А ввечері обов’язковий ритуал — подзвонити до Дана. Ти береш мобільний телефон, виходиш на терасу, сідаєш на батькове крісло-качалку. Чуєш таке рідне «привіт» і розумієш, що нарешті щаслива.  Паску вирішуєте святити не в Кропив’яному, а у Вишневому. Велика кількість людей, всі з кошиками в руках. Так яскраво! Радієш, що люди дотримуються традицій, не забувають їх. «Як же чудово! Немов у дитинство потрапила», — кричить голос у твоїй голові. Підходиш до Дана, бачиш здивування в його каро-зелених очах. Ну, звісно, ти ж до останнього говорила йому, що ви будете в Кропив’яному. Здавалось, що навіть чула сум у його голосі, коли розповідала про Великдень, і те, що ви, напевне, не зможете зустрітись. От і ти захотіла зробити сюрприз Дану. Погляд хлопця говорив про те, що він вдався.