б е з в і с т и
А я знову закохалася, кілька днів після цього сміялася, і подруга відверто з мене насміхалася. Я згадала про минулі помилки, котрі на глибині засіли, немов осінні листки, і мої улюблені квіти згубили свої останні пелюстки. Я почала боятися, що все вкотре може на шматки розлетітися, і після цього назад не повернутися. Поки у голові своїй придумала теорій безліч, ти подарував мені чарівну річ, і набула для мене нового сенсу ніч. Ми ходили з тобою на прогулянки, та ти не дарував мені квітки, а потім я була в захваті від твоєї екзотики. Здавалось, ми обоє не звідти, і це точно не наші світи, бо згубилися з тобою безвісти. © Блакитноока
2021-05-16 10:38:24
15
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Adya Tim
Більш схоже на розповідь, але дуже душевно🥰
Відповісти
2021-05-16 11:18:46
Подобається
Блакитноока
@Adya Tim дякую!
Відповісти
2021-05-16 11:31:25
Подобається
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11304
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
2723