Чаю?
Блакитноока
Привіт, а, може, чаю? Цвітуть сади і ми з тобою вдвох, ти подумай — я не поспішаю, та серденько моє зрадливо в грудях: "тьох-тьох". А я досі дізнатися не змогла, що за твоїми словами ховається, матуся ж мене для принца берегла, та у всіх піснях, здається, про нас лиш співається. Ти на мене своє лАте пролив, коли зустрілися вперше у місті, слід назавжди про себе залишив, мабуть, ми головні герої пригодницької повісті. Десь пахне нотками романтики, горить вогонь і я сиджу в обіймах твоїх, що далі буде — гадаю, не спрогнозують навіть синоптики, а ти досі відчуваєш м'яту на вустах. © solenka
2021-08-06 16:46:41
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Asteriya
*В закладки🙈🌸*
Відповісти
2021-08-09 17:13:37
1
Блакитноока
@Asteriya супер! Тішуся🤪
Відповісти
2021-08-09 17:21:04
1
Інші вірші поета
п р и р е ч е н і Я напишу тобі листа Те, що треба стерегти нумо божеволіти?
Інші поети
Аня
@13AmYa05
Oluwatosin Thomas
@Fearless_Lines
montelude
@montelude
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1744
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1266