Чаю?
Привіт, а, може, чаю? Цвітуть сади і ми з тобою вдвох, ти подумай — я не поспішаю, та серденько моє зрадливо в грудях: "тьох-тьох". А я досі дізнатися не змогла, що за твоїми словами ховається, матуся ж мене для принца берегла, та у всіх піснях, здається, про нас лиш співається. Ти на мене своє лАте пролив, коли зустрілися вперше у місті, слід назавжди про себе залишив, мабуть, ми головні герої пригодницької повісті. Десь пахне нотками романтики, горить вогонь і я сиджу в обіймах твоїх, що далі буде — гадаю, не спрогнозують навіть синоптики, а ти досі відчуваєш м'яту на вустах. © solenka
2021-08-06 16:46:41
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Asteriya
*В закладки🙈🌸*
Відповісти
2021-08-09 17:13:37
1
Блакитноока
@Asteriya супер! Тішуся🤪
Відповісти
2021-08-09 17:21:04
1
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4481
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2456