Чаю?
Блакитноока
Привіт, а, може, чаю? Цвітуть сади і ми з тобою вдвох, ти подумай — я не поспішаю, та серденько моє зрадливо в грудях: "тьох-тьох". А я досі дізнатися не змогла, що за твоїми словами ховається, матуся ж мене для принца берегла, та у всіх піснях, здається, про нас лиш співається. Ти на мене своє лАте пролив, коли зустрілися вперше у місті, слід назавжди про себе залишив, мабуть, ми головні герої пригодницької повісті. Десь пахне нотками романтики, горить вогонь і я сиджу в обіймах твоїх, що далі буде — гадаю, не спрогнозують навіть синоптики, а ти досі відчуваєш м'яту на вустах. © solenka
2021-08-06 16:46:41
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Asteriya
*В закладки🙈🌸*
Відповісти
2021-08-09 17:13:37
1
Блакитноока
@Asteriya супер! Тішуся🤪
Відповісти
2021-08-09 17:21:04
1
Інші вірші поета
Минуло все, минули ми друже! б е з в і с т и Недосказ
Інші поети
Sp Sp
@sp123
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16535
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2250