Буває час...
Блакитноока
Буває час, Коли думки стають словами, Лягають на листок рядками... Буває час, Коли серед ночі темної прокидаєшся, Рукою до тумби тягнешся, І виривається усе назовні. Беззупину описуєш все те, Що жити стільки років не дає... Буває час, Коли сидиш при світлі лампи І розумієш, що дарма на світі не існуєш. На землю цю тебе послав Всевишній, Аби місію виконати змогла. І байдуже, що тебе засудять люди, Вони творці свого життя, Тому повинні думати про себе, А не казати, що в тобі не так. © Блакитноока
2021-04-29 18:57:19
10
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК
Мудрі слова. Я взяла в закладочку - перечитуватиму.
Відповісти
2021-04-29 19:07:11
1
Блакитноока
@Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК Дякую! Рада, що оцінили))
Відповісти
2021-04-29 19:11:12
1
Інші вірші поета
чаруюсь! дитинство Щастя, ти де? н е с у д и л о с ь
Інші поети
Lovely Heart
@LovelyHeartForever21
Plume Akwmarine
@plume_akwmarine
Схожі вірші
Всі
Дозе с любовью))
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Прошу не уходи , Ты луч ,что красит день всех Как тяжело так просто отпустить , Твой свет от шоколад творений Ты весела всегда ,поддержишь если грустно Всем здесь стала важна И в тоже время согреешь теплотою гнусно На аве так няшна с котейками мимишна , С улыбкою ясна й не будет так прывична ! Мне грустно без тебя , хорошая зайчуга !! Я ж буду так скучать за твоими стишками , Что даришь всем сполна С любовью й ораматом тепловой ласки :) Оть доброты твоей Сб стал радостью излучен :) Ведь многим принесла Частичку доброты с улыбочкой уюта лучик 🌹 (( 🍫✨🌹💕)) P.s: Посвященно Дозе с любовью от Морки 💕🍫))) ( Одна и единственная на Сб Шоко-котейка ,что поднимает настроение другим своим позитивным настроением 🍫💕)) https://www.surgebook.com/alievaelmira/blog/ejk3a46
42
40
3290
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1957