А хотілось би...
Блакитноока
Хотілось стати відомою, Щоб кожна людина на світі знала мене, Здалеку бігла зробити фото із зіркою. Було бажання покорить Еверест, Зібрати команду веселих людей, Взяти рюкзак із харчами та залишити знак свій на вершині гори. Хотілось видати власну книжку, Описати свій шлях нелегкий, Аби більше ніхто не помилявся так само. Було бажання відвідати кожну з країн світу, Дізнатись традиції їхні та мову. Хотілось купити торт величезний, Ввімкнути улюблений фільм. Було бажання опинитися в обіймах твоїх, І більше ілюзій не малювать. © Блакитноока
2021-04-12 09:37:30
12
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Блакитноока
@Дівчина Осінь дякую ❤️
Відповісти
2021-04-12 10:29:37
1
Сандра Мей
Вав❤️
Відповісти
2021-04-12 20:25:41
1
Блакитноока
@Сандра Мей Дякую!
Відповісти
2021-04-13 05:05:33
1
Інші вірші поета
Звичка Кінець чаруюсь! обожнювати
Інші поети
Thomas Agud
@thomasagud
Remezan Mametgurbanow
@remezan_mametgurbanow
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
3832
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1288