п о р а з к а
А це моя вже, мабуть, сота поразка, та спочатку хотілось, аби почалася чарівна казка, однак завершилася ота стежина, якою так довго я ходила... Кривдники мені сказали лиш кілька "добрих" слів, та я йшла попри їхній гнів, а тепер мій корабель втратив мільйони кольорів, наді мною зав'язалось багато вузлів. Вони не говорили мені "будь ласка", і з часом зникла їхня маска, так і десь собі ходить моя ласка, простір закрила чорна вивіска. Я так намагалася з ними почати дружити, та натомість вони мене повністю планували знищити, аби перестала нарешті цвісти, і всім добро приносити. Яким же було моє розчарування, коли вони оголосили своє останнє побажання, пропало десь кохання — було лиш довге мовчання, що перетворилося на покарання. Людей дотепер терпіти не можу, вони ніколи не скажуть:" Я тобі допоможу!", та я порятунку не знаходжу, намагання провалитись крізь землю стороною обходжу. © Блакитноока
2021-06-13 18:40:56
10
0
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
2027
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4515