м и н у л е
На тілі утворювалися маленькі ранки, а вони говорили, що загоїться все, я не пам'ятала, як це зустрічати світанки, а варто було слухати власне серце. По небу досі пливуть блакитні хмари, та чомусь навколо сіріє усе, опівночі до мене приходять бісові примари, та я вірю, що дивна звістка в моє життя радість принесе. Щоранку вмиваюся холодною водою, аби забути назавжди усе, якби хтось сказав, що наші прогулянки завершаться бідою — я б плюнула йому в лице. Напевне, з роками про ті події навіть не згадаю, і буду радіти кожній хвилині, та зараз, на жаль, усе пам'ятаю, навіщо ж повірила тій підлій людині? © solenka
2021-08-16 11:57:56
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Дівчина Осінь
😍😍😍
Відповісти
2021-08-16 16:48:25
1
Блакитноока
Відповісти
2021-08-16 18:50:21
Подобається
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1773
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
9683