дитинство
Забудь, не згадуй, у пам'яті своїй далеко заховай, про ті солодкі часи забувай. А тоді було літо, і нас так багато, хлопчики, дівчатка кудись біжать отак завзято, ніби надворі якесь дивне свято. За вікном вже темно, а ми знову від батьків втекли нечемно, весь день диво-хатинки з дерев'яних палиць робили натхненно, а тепер здається, що це даремно. Мама кличе, а тато вже на вулицях шукає, а нас там немає, та дитинство наше дуже швидко минає, але думали, час нас не спіймає. Клято вірили, що будемо завжди разом, ходитимемо усюди гуртом, та руки мої більше не заляпані шоколадом, наша спільна юність відцвітає листопадом. Приїжджаю до рідної хатини — ніхто уваги на мене не звертає, стороною оминає, ніби у пам'яті вашій того немає, що колись називали раєм. by s_olenkaaa_
2021-07-06 19:14:27
9
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Блакитноока
дякую!
Відповісти
2021-07-07 06:19:24
Подобається
Схожі вірші
Всі
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
9683
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
8369