Плюс та мінус
А їх у світі тільки двоє, і кожен шукає оте "своє", вона хотіла, аби він став її героєм, у плани не входило шукати інших за небокраєм. У обох були власні рамки, інколи закривались від усіх на три замки, та найбільше бажали підтримки, мріяли разом зустрічати світанки. Жодного досвіду, лиш монетка на щасливу долю в кишені, та обоє опинилися на спільній сцені, наскрізь проблемами власними обплетені, разом чекали чарівної осені. Він обожнював її недоліки, клявся кохати навіки, а вона його шрами лікувала, тілом хлопця мандрувала, де болить — цілувала. Косинус та синус — плюс та мінус, усе буття — один на двох автобус, вона була найжаданішою із усіх спокус, від неї злітав до небес його пульс. © Блакитноока
2021-06-09 16:38:45
9
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Блакитноока
Відповісти
2021-06-09 19:31:33
1
R E
Фантастично
Відповісти
2021-06-12 13:35:56
1
Блакитноока
@R E дякую!💕
Відповісти
2021-06-12 18:46:31
1
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2317
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
2255