Як гадаєш?
Блакитноока
Як гадаєш, що таке кохання? Чи знаєш ти, що таке любов? Із кожним днем підсилюється хвилювання, а від думок про н ь о г о закипає кров. Коли лік часу поруч з н и м втрачаєш, коли душу свою перед н и м оголяєш, коли у й о г о теплих обіймах щоночі засинаєш, коли тобі потрібен тільки в і н, а про інших навіть не питаєш. Здається, нічого дивного у цьому немає, та потреба у н ь о м у з кожною хвилиною зростає, й о г о вуста до себе манять, а в і н тобі на ніч казку читає.
2021-10-08 11:25:46
8
0
Інші вірші поета
Ілюзія Лише ти с в і т нумо божеволіти?
Інші поети
사라 엑소
@marco_sara
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2613
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11491