Кінець
Блакитноока
І може в одній із мрій ти знову мене згадаєш, Хоча я не чекатиму уже, Бо знатиму, що все завершено давно. І байдуже тепер на те, у чому клялись одне одному тоді, Бо постійного нема нічого в цьому світі. І божевілля наших почуттів Так швидко з історії моєї зникло, Хоч на більше сподівались ми. Водночас страшно і прекрасно До нас усвідомлення того прийшло, Що і наш настав кінець. © Блакитноока
2021-05-10 11:48:09
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Дівчина Осінь
Як гарно🥺🥰
Відповісти
2021-05-10 16:38:44
Подобається
Блакитноока
@Дівчина Осінь дякую ❤️🙃
Відповісти
2021-05-10 17:02:56
Подобається
Інші вірші поета
Минуло все, минули ми Життєвий урок г р у д е н ь О с і н ь
Інші поети
Лео Лея
@lesya_yurp
Pame
@Pame
Lg Ibarra
@TheLanguishedGal
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13175
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5604