Кінець
Блакитноока
І може в одній із мрій ти знову мене згадаєш, Хоча я не чекатиму уже, Бо знатиму, що все завершено давно. І байдуже тепер на те, у чому клялись одне одному тоді, Бо постійного нема нічого в цьому світі. І божевілля наших почуттів Так швидко з історії моєї зникло, Хоч на більше сподівались ми. Водночас страшно і прекрасно До нас усвідомлення того прийшло, Що і наш настав кінець. © Блакитноока
2021-05-10 11:48:09
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Дівчина Осінь
Як гарно🥺🥰
Відповісти
2021-05-10 16:38:44
Подобається
Блакитноока
@Дівчина Осінь дякую ❤️🙃
Відповісти
2021-05-10 17:02:56
Подобається
Інші вірші поета
н е с у д и л о с ь Щастя, ти де? Намалюю... нумо божеволіти?
Інші поети
Red
@R_e_d_
Menna Mostafa
@Menna_Mostafa
Схожі вірші
Всі
Твої долоні
Ай
Одного разу, я опинюся в твоему полоні, де назавжди сплетуться наші долоні, де у солодкому танці зійдуться дві долі, чиї серця закохаются з власної волі. Бо справжня любов – вона у свободі, вибір за вами: ви палкі чи холодні? А я немов танцую з тобою на льоді і з власноі волі віддаюся у твої долоні.
74
1
3677
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1059