Кінець
Блакитноока
І може в одній із мрій ти знову мене згадаєш, Хоча я не чекатиму уже, Бо знатиму, що все завершено давно. І байдуже тепер на те, у чому клялись одне одному тоді, Бо постійного нема нічого в цьому світі. І божевілля наших почуттів Так швидко з історії моєї зникло, Хоч на більше сподівались ми. Водночас страшно і прекрасно До нас усвідомлення того прийшло, Що і наш настав кінець. © Блакитноока
2021-05-10 11:48:09
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Дівчина Осінь
Як гарно🥺🥰
Відповісти
2021-05-10 16:38:44
Подобається
Блакитноока
@Дівчина Осінь дякую ❤️🙃
Відповісти
2021-05-10 17:02:56
Подобається
Інші вірші поета
літо та кохання Море т у р и с т ж о в т е н ь
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Неловкость в улыбке рассвета
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
3053
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2131